Сторінка:Журнал «Східний світ», 1930. – № 1–2 (10-11).djvu/235

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

сусідами, потрапляла, як поміж молотом та ковадлом, поміж двома суперниками, що однаково загрожували її політичній самостійності. За таких умов в Грузії постає думка шукати захисту та підтримки свого економічного та політичного відродження у тій новій силі, що тепер підходила до Кавказу. Ця думка зароджується у XVI ст. в одній із частин Східньої Грузії, а саме в Кахетії, що дуже терпіла тоді від кумиків. Зносинами з Кахетією й обмежуються в XVI ст. русько-грузинські взаємини. Свого повного виявлення ця думка набуває лише в середині XVII ст. в політиці кахетинського царя Теймураза I, що хронологічно збігається з новим пожвавленням зовнішньої політики Москви, яка на той час вже економічно одужала після заколотів. У зв'язку з тою ж таки політикою Теймураза русько-грузинські взаємини в XVII ст. виходять за межі Кахетії й розгортаються тепер у всій повноті загально-грузинського маштабу.

Найранші, безсумнівні відомості про зносини Грузії з Росією стосуються ще кінця XV ст.; але довгий час ці відомості уривчасті й неясні. Лише від середини XVI ст. можна простежити більш-менш безперервну нитку русько-грузинських взаємин і уяснити собі їх основний сенс аж до початку XIX ст., коли Грузія остаточно втратила політичну самостійність і увійшла до складу Російської імперії. Від середини XVI ст. поміж Грузією й Московською державою триває постійний обмін посольствами. Притягти на свій бік Грузію цікаво і для Московської держави. З деякими февдалами Північного Кавказу, як от з кабардинськими та черкеськими владарями, їй щастило встановлювати добросусідські взаємини. Навпаки, кумикські владарі (сучасний Дагестан і прикаспійська область Кавказу), поміж яких найдужчі були шамхали тарковські, завжди тяжіли до Криму та Туреччини і в цьому відношенні уявляли небезпеку для Москви. Заручившися Грузією, Москва мала спільника і нібито стратегічну базу з тилу своїх північно-кавказьких противників. З другого боку, ця країна достатня на природні багатства, про що вже трохи чували в Москві, привертала до себе увагу й руських торгових кіл, що й без того були вже сильно втягнені у перську торгівлю. Але Грузія в XVI та XVII ст. ст. була для Москви далекою й маловідомою країною, шлях до якої через кавказькі висоти був важкий і небезпечний. Ось чому кожне посольство, що виряджувано з Москви до Грузії, опріч дипломатичних доручень, мало ще