Сторінка:Журнал «Східний світ», 1930. – № 1–2 (10-11).djvu/245

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

і йти не через Дигорію, але через Балкарію річками Псиган-су і Черек Балкарський („Суенса“ і „Креха“ за статтейними списками). Уже від Онзорова почалася гірська частина шляху досить стрімкого підйому, як видно із того, що від Онзорова до Балкарії посольство йшло 4 дні, обратно ж, коли спускалися — лише два. У балкарських володарів, куди прибули 17 травня, довелося зупинитися на два тижні, щоб ґрунтовно перегрузитися: коні тут залишено і посольство далі пішло пішки. 31 травня вийшли від балкарських володарів, переправилися через р. Черек і ночували „под горами, под каменем“ (видимо під Кашкан-Тау), звідки другого дня, тобто 1 червня, почали підніматися на снігові гори. Посуваючись вверх припливом Черека Кара-су і перерізавшу Штульський льодовик, посольство Толочанова і Ієвлева 2 червня перейшло через один із найвищих і найважчих кавказьких перевалів — через Гезе-вцек (3435 м.). Згадування в їхньому маршруті про гору Пасулі, під якою вони ночували після перевалу, і з-під якої витікає Ріон і ще інша річка („а Реонь вышла из-под той горы снежной, где ночевали, а по другую сторону вышла река из под снежной же горы Пасули“), наявно вказує на гору Пасіс-мта, де починаються Ріон (Пасі—фасі—фазі—фазіс — стародавня назва Ріону) і Цхеніс-Цхалі, а цим і позначається перевал Гезе-вцек, як місце, де посольство переходило Кавказький кряж. Переваливши через головний кряж, Толочанов і Ієвлев по Ріону пройшли через Верхню Рачу, пройшли через Накеральський перевал (1996 м.) і, спускаючись по р. Красній (Цхал-Цітелі), досягли Кутаїсу і по закінченні своєї місії повернулися тою ж дорогою назад, зібравши достатніші відомості про Імеретію. Весь шлях від Терського міста до Кутаїса тривав 37 день (від 15 травня до 20 червня); назад — 52 дні (від 10 жовтня до 30 листопада). („Посольство стольника Толочанова…“, стр. 34–36, 104–110, 116–125, 188–192).

Єлчін і Захар'єв, Толочанов і Ієвлев є віддалені попередники сучасних альпіністів, яких ваблять висоти Кавказу, лише з тою ріжницею, що тепер ці експедиції відряджуються після довгого тренування, добре озброєними сучасною альпіністською технікою, вибравши сприятливу частину року, а тоді йшли люди, що до того часу ніколи справжніх гір не бачили, важко навантажені, не звертаючи уваги на календар. Толочанов і Ієвлев перейшли, як повертали додому, Гезе-вцек 21 жовтня за старим стилем, тобто осін-