Сторінка:Журнал «Східний світ», 1930. – № 1–2 (10-11).djvu/341

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

і тяжче, ніж за Джалганом; цим пояснюється, що тут грубі стіни з надзвичайно укріпленими воротами. Руїни більгадінських фортів дають картину багатовікових нашаровань.

Від Більгаді фундаменти стіни зникають. Недалеко від нього починається неприступна скеляста круча межигір'я, що її захищають 3 великі форти, між ними вздовж кручі ледве помітні сліди стіни, що з'єднувала їх. У межигір'ї стіни я не знайшов, але вона тягнеться на протилежному схилі, прямо на півд. від згаданих фортів, і звідти покрученою лінією через с. Гімейді до Дарвахського пасма, ним вона завертає до півд.-зах., спускаючись схилом до с. Дарвах, і знову беручись на хребет. За 5 кілом. за Дервахом стіна повертає на зах.-півн.-зах. до с. Зіль, а від нього, вигинаючись, як і хребти, йде майже на зах., проходячи за кілометр на північ від с. Татіль. Далі, йдучи точно за вододілом між допливами Дювек-чаю і Рубас-чаю й пройшовши за 3½ кіл. на зах. від Татіля великим, мабуть, штучним насипом, стіна круто завертає на півд., береться на гребінь хребта Кара-сирт і закінчується фортом на цьому гребені, над кручею до р. Рубас, за 1½ кіл. на зах. від с. Ягдих. Від с. Зіль і до кінця її можна пізнати тільки ряди фортів й де-не-де штучне оброблення схилів; сама ж стіна знищена до щенту.

Стіна разом зі стінами Дербенду, від моря до форта над Рубасом, завдовжки — 43 кілом.

На пляні Караулова показано, що стіна йде далі хребтом Кара-сирт до гори Кані-буквай, але, пройшовши всю цю дільницю, я не найшов жоднісіньких слідів будівель. Плян І. Н. Березіна намічає стіну далі, спочатку Кара-сиртом, потім можна думати, через Хала-Муркул, селище Оглов-кент, Варсіт і Барша на гору Галпей-кала, а далі гребенями хребтів повз колишню фортецю Чирах, через гору Хурча-бек, до хребта, що є північною межею басейна горішнього Самуру. Хребта цього, що його загалом можна вважати за достатній захист з півночі, не можна обігнути, бо він з'єднується з головним кавказьким хребтом. Така комбінація гір і стіни справді геть огорожувала східне Закавказзя з півночі, тоді як там, де закінчується стіна на Кара-сирті, можна ще досить легко нападати через долину р. Улу-чаю, перейшовши повз Варситу долину Рубас-чаю. Шлях цей, хоч і є два-три вузьких місця, які можна легко оборонити, цілком приступний.