Ясс – стольного міста, а попередній парон утік з країни, тож він замість нього й почав правувати. Тоді той давніший парон, себто – Петра, зібрав турок та міндан і знову рушив на Подкову, і вигнав його з князівського палацу в Ясах, й примусив його утікати, а сам знову посів своє місце. А цього Подкову, за наказом короля нашого Стефаноса, войвода захотів відвезти до короля в кайданах, а той почав благати войводу, щоб дозволив йому з власної волі з’явитися до короля, і він дозволив йому. І коли прибув він до короля, наказав той закувати його в залізні кайдани і взяти під варту, а трохи згодом наказав відтяти у Лові йому голову. Тижнів зо два по тому ще один парон з козаками вступив до країни, подейкували – буцімто брат Подкови, і знову підступив до столиці, і вигнав давнішого парона Петра з палацу, що був у фортеці і посів його місце, і зачинився у фортеці. І мав із собою 1000 козаків-стрільців[1], і гармати були у нього. І цей парон Петр спантеличений і зневірений не знав, що діяти, й полишив Ясси, де була столиця, і подався собі зі своїм почтом аж поки знову не привів турок і разом з ними заходився воювати проти цього нового господаря, і безліку турок та волохів той понищив[2] І тривало це два місяці, й безперестанку воювали, і завжди переможеними й битими виявлялися люди цього попереднього парона. І внаслідок такої колотнечі великих злигоднів та утисків зазнавали мешканці країни, як вірмени, так і волохи, чиє місто Асн[3] спалили, і весь їхній набуток відняли й пограбували, а їх самих – достойніших із достойних – повбивали. А все це через море гріхів наших, тож хай Бог змилостивиться і боронить від такого лиха усю країну від краю до краю, а також і наше місто від краю до краю, звільнить нас від рук поганців – лютих і знавіснілих, і позбавить всіх ворогів наших моці та сили, і винищить їх дощенту. А нам дарує пильність та обачливість, щоб жили ми згідно заповідей його, і дістали ми відпущення гріхів наших і завжди плекали у серцях наших любов і острах до Бога, виконували кожну заповідь щиросердо, праведно і з усією любов’ю до Господа, бо так любо й мило Богові, який воліє, аби всяка людина жила й пізнавала справжню істину. За все це йому слава і хвала во віки віків, амен.
1578. Року вірменського 1027. На Великий піст. Налетіли татари і багато шкоди завдали краю, і безліку людей забрали в полон, і багато прикордонних міст і сіл спалили й пограбували, надто багато чоловіків, жінок та дітей вирізали, бо сталося це в зимові холоди і лежав глибокий сніг тож не могли утекти й порятуватися, і дощенту було спалено місто Острог і забрано усе добро, насилу фортецю змогли втримати. А сталося усе це через і безтурботність нашого короля; тож нехай Господь Бог все на добре поверне і порятує нас від рук нехристів і нечестивців, і дарує нам відпущення за наші численні провини.
1578–9. Року 1027. До Кам’янця прибули гайдуки-маджари, що належали до почту короля Стефаноса, і всі воїни, яких було 800-кінних та піших, і пробувши у місті два тижні, відтак знову повернулися до короля.
1582–3. Року 1031. Парон Валахії Янкул[4] сповнився гординею супроти короля Стефаноса і, силоміць перехопивши в чавуша таємне листування, розпечатав його і прочитав, тож через це за повелінням хондикара вигнали його з краю, і прибув він до міста Лова, і король Стефанос наказав обезголовити його.
1582–3. Року вірменського 1031, місяця листопада. Парона Валахії Петра позбавили були влади через вищезгаданого Янкула, що ублагав хондикара, поставити господарем його замість Петра, тож хондикар, здавшись на це прохання, викликав Петра до себе. І коли він прибув до хондикара, той наказав спровадити його в Галап, а натомість господарем Валахії призначив Янкула. А вже по вищеописаній кончині Янкула, який, сповнившись гордині супроти короля нашого Стефаноса, його таємні
The World of the Orient, 2015, № 3
135
- ↑ В тексті – дфанкчі (тур.), тобто, озброєний рушницею, – від դֆանք (перс.) – рушниця.
- ↑ На початку січня 1578 господар Петро IV Кульгавий (1537–1594) повернувся в Ясси, але 9 лютого був змушений тікати, здавши місто без бою молдавсько-козацьким загонам на чолі з Олександром, який видавав себе за брата Івона III Воде і Івана IV Підкови. Після загибелі Олександра наступним претендентом на молдавський престол був Петро, який став на чолі козаків і видавав себе за сина Олександра. Петру Кульгавому вдалося утримати владу, однак народні хвилювання в країні тривали ще довго. В 1579 році господарем став Янку Сасул, і Петро Кульгавий повернув трон тільки 1583 р.
- ↑ Тобто, Ясси.
- ↑ Янку V Сасул (? – 28 вересня 1582) – господар Молдавського князівства з 21 листопада 1579 до серпня 1582, з династії Мушатовичів, позашлюбний син Петра IV Рареша.
