про це вже писалося попереду, скільки випробувань та утисків випало на долю блаженних і лагідних вірмен, правитель тієї варварської країни, що зветься Валахія, нечестивий і лихий парон Алекшандр, син погибелі й утілення беззаконня, породження пекла й предтеча Нерна (Антихриста), возгордився у славі своїй, наче сатана, переповнився зухвальством і в нечестивому та підлому нахабстві своєму стільки беззаконня вчинив, про що вже писалося. А доброзичливий і людинолюбний Бог терпів усі його злочини і не покарав його відразу ж, він і нас сповнив терпеливістю до краю, відтак звів до гори свою могутню правицю супроти чинимих ним беззаконь.
Оголосився один герцог на ймення Деспот в країні франків при християнському імператорові, і виховувався у нього з дитячих літ і до змужніння, а потім трапився йому достойний його один князь великий на ім’я Власький[1], і був той Власький із Польщі, і порозумілися вони між собою. І був цей Деспот герцогом дуже бідним і війська не мав, бо невірне плем’я Ізмаїлове загарбало всю його батьківщину, і тоді той благодійний чоловік на ім’я Власький, у якого було багато і земель, і замків, і міст, та сіл, віддав свою маєтність під заклад і багато грошей зібрав, і з Божою поміччю військо спорядив, і наставив полководців та воєначальників, тисячників та сотників, п’ятдесятників та десятників, і зброю придбав холодну, вогнестрільну та вогнепальну, і силу гармат усяких. І очолив це все той герцог, і пішов на господаря тієї варварської країни, котрий звався Алекшандр, вдруге, як про це вже написано, коли в попередній прихід свій, його примусили повернутися і втекти вельможі польські, аби догодити цьому другому Юліаносові, і цю його другу виправу ми зараз опишемо. І коли наблизився він до цієї країни беззаконня з військами і всім своїм спорядженням, не роздумуючи перейшов річку, що зветься Турлу[2], а той нечестивець був у Ботошанах, а на шляху лишив небагато війська кінного, щоб стежили за (ними) дорогою, а сам поринув у п’янство, і їв, і пив разом зі своїми князями, веселився під музику, коли почув про напад. І коли підійшли до застави нечестивця, відразу ж розбили її, а також те військо, що стежило за шляхом, і тих розбили. А ті, що повтікали, принесли нечестивцю, звістку лиху. Мовляв, ось наближається військо їхнє. А той, зачувши цю лиху звістку – возрадувався, будучи у лютій гордині своїй, і наказав вельможам своїм, щоб готувалися і виступали проти них оружно. І сам нечестивець також кинувся лаштувати усе своє бойове спорядження, скільки мав, наказав, щоб усі до одного принесли, що мали – і холодної зброї, і вогнепальної, і тут же скликав усе своє войовниче і завзяте військо, якого була сила силенна. І виступив супроти них, і коли вони дісталися їх, то зупинилися один напроти одного, один з одного боку, а другий з другого. І почав тоді нечестивий нахвалятися, як той Веліар[3] І почав голосно наказувати своєму війську нечестивому, мовляв, возрадуйтесь воїни мої та князі, що ось прямо до наших рук прийшли вороги наші, але попрошу я вас ради Бога, не вбивати нікого, а хапайте їх живими і в’яжіть, щоб я своїми власними руками у тортурах небачених умертвив їх.
І навантажив той нечестивець на два вози загострених паль, і було там 2000 паль, то привіз він для них. І заходився він воїнів досвідчених своїх лаштувати на полі бою, і вишикував свої війська. І коли постали два війська одне напроти одного, тоді наказав вивезти наперед вогнепальну зброю, тобто ту, яка зветься гармати[4], і було їх 16 великих гармат, і направив їх на військо Деспота. І вистрілили гармати водночас, проте ніякої шкоди не заподіяли (Деспотові), а пролетіли (ядра. – О. Б.) над ними, оскільки той нечестивець розташувався із своїм військом на пагорбі, а Деспот у низині, через це їм нічого і не заподіялось, бо Господь був із ними. Відтак знову вдруге прогуркотіли гармати, і за другим залпом ніякої шкоди не завдали їм, більше того – гармати побили самих же нечестивців. А війська Деспота навіть не ворухнулися, стояли зібрані докупи. І потім наказав, щоб його митник погарцював край схилу на коні, як годиться верхівцеві, та (той) відразу скотився і вдарився об землю, скрутивши собі в’язи. А все тому, що завдано було ним стільки лиха нашому стражденному
128
Східний світ, 2015, № 3
- ↑ Ольбрехт Ласький (1536–1605), воєвода серадський (1566), польський магнат і авантюрист, який підбив Дм. Вишневецького на козацький похід у Молдавію, згодом і сам претендуючи на господарський трон.
- ↑ Турлу – тюркська назва р. Дністер.
- ↑ Так апостол Павло називає диявола (2 кор.6:15).
- ↑ В тексті – թոբք.
