Деспотові, а навпаки – багатьох невірних повбивав з фортеці Деспот, бо мав при собі у фортеці 500 чоловік, які втекли разом з ним і зосередилися у фортеці. А цей мерзенний Томша, не маючи ні честі, ні совісті, багатьох людей безневинних стратив лютою смертю, поміж яких був священик один Гованес на прізвисько Цурктак[1], і його безневинного наказав повісити на шибениці, і войта вірменського, на ім’я Хачерес, чоловіка доброго і безневинного, і його повісив з ним, і трьох жіноквірменок разом з їхніми дітьми наказав повісити, осудивши незаконно і несправедливо. Тож нехай Господь воздасть злом за зло і помститься йому за їхню безневинну кров.
Потім ішхан один на ім’я Ласти (Ласький), історія якого була вже викладена в цій книзі, як Деспот у нього усе забрав, і він, коли почув про пригоду з Деспотом, поспішно з’явився із військом у Кам’янець, але не багато було у нього війська, і терпляче чекав два місяці, поки набере більше війська, відтак вступив в цю варварську країну з малим військом. А нечестиві волохи, численні як та сарана, поки Ласький діставався Сучави, повідомили йому про звістку, що Деспота вбито, і коли він довідався про це, не пішов далі й полишив країну, не завдавши шкоди.
1564. Року 1013. Нечестивий і негідний Олекшантр, який утік до Туреччини, пробув там два роки. Коли цей поганець Томша власноруч убив Деспота, дісталася ця вістка до Алекшантра, що жив тоді в Туреччині, і він відразу ж з’явився до хондикара й через сина хондикара заходився благати, аби той ще раз посадив його правити у Волощині[2], і хондикар, зваживши на синове прохання, наказав йому йти й сісти там господарем. І коли він дійшов до Браїлу на березі Дунаю, направив послання до нечестивця Томши і всіх бояр, мовляв, ось прийшов я, виходьте стрічати мене, як вашого парона. А вони йому на те відповіли, що нам ти непотрібний і не хоче тебе країна мати за парона, звідки прийшов – туди й повертайся. І він ще раз звернувся до хондикара, що волоські вельможі не бажають аби він правив, а хондикар наказав Датрі[3], щоб прибув зі своєю кіннотою, взяв і посадив його господарем. І прийшов Датрі хан з 50 000 вершників, і взяв того нечестивця Алекшантра, і привів у країну, і посадив на владарювання, а сам повернувся, захопивши численних бранців і велику кількість худоби всякої: корів і овець, коней і табуни молодняка – силу силенну всього, чи не половину добра всього краю, і людей забрав із собою, бо той пообіцяв чванливому Датрі ханові, скільки зможеш полону захопити і забрати з собою, на те твоя воля, лише посади мене на владарювання. І коли татари увійшли до країни, він – цей другий парон Томша – захотів виступити проти татар і вступити з ними у бій, та його ішхани не відгукнулися на заклик Томші й не стали воювати і, полишивши свою країну втекли до Бучача в німецькі землі[4], зі всім своїм добром, з дружинами і родинами, і з дітьми, але коли б вони стали до бою з Датрі, то зуміли б здолати татар. І коли прибули до вищеназваного міста Бучача, володар цього міста забрав у них все, що вони при собі мали і посадив їх до фортеці, приставивши до них охорону, поки не звідомить про це королеві. І коли повідомили королеві, відразу ж король наказав відвезти всіх до міста Ілова[5], тож їх відвезли й замкнули у фортеці.
Потім прибув до короля від хондикара по них чавуш[6], щоб передали їх йому живими, аби він доправив їх до хондикара. А король не забажав, бо не було таких законів у королівстві, щоб таких злочинців видавати живими за межі німецької землі, отож наказав відтяти їм голови у місті Ілові, щоб чавуш побачив на власні очі, що й учинили згідно королівського наказу: 28 квітня в п’ятницю відтяли голову тому нечестивцю Томші, що був ішханом Валахії, а з ним – і його вельможам: один з них на ім’я Моцок, а ще Спанчок, що були раніше паронами, і був той Моцок собою здоровенним, як гора м’яса – Голіаф, й ось так сконали вони лютою смертю, як того і заслужили. І тільки тоді той Олекшантр утвердився на владарюванні. І якось в одну з неділь скликав він до Асбазару[7] усіх вельмож до себе на бенкет, щоб йому були
The World of the Orient, 2015, № 3
131
- ↑ Буквально, кривошапка (вірм.).
- ↑ Вірменські літописці назву Օլախաց або Օլախի երկիր (Волощина) часто вживають і щодо Молдавського князівства.
- ↑ Татарському ханові, – примітка Г. Алішана.
- ↑ Ի Նեմիչի աշխարհն, тут, в землі, що належали Польщі.
- ↑ Тобто, Львова.
- ↑ Чавуш (тур.) – тут – уповноважений турецького султана.
- ↑ Асбазар – Ясси (пояснення Г. Алішана). Від угорської назви міста – Jaszvasar.
