Сторінка:Журнал «Україна», 1924. – Кн. 1-2.djvu/12

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Препарація полягала в тому, що вищезгаданий художник М. І. Касперович, якому дозволю тут висловити подяку за таку працю,— легенько зняв білувату порохню з поверхні, яка залишилась від нового тинку, наложеного пізнішими реставраторами храму, і промив роспись дістильованою водою з невеликим додатком білку. Роспись відразу-ж показала всі свої ще незагублені технічні і художні прикмети. За-для дальнішого збереження її ця препарація може бути і консервацією.

Загальний вигляд арок і росписи.

Роспись уявляє собою окремо намальовану постать святої, зображення якої збереглося до колін. Далі, нижче колін, старовинний тинк був збитий з кладки муру разом з росписсю, ще в ті часи, коли на старий тинк накладувався пізніший. Теж саме зроблено і з німбом над правим плечем святої і зо всім тлом над головою.

Перед нами — постать стоячої святої. Це жінка ще молодих років, яка стоїть по прийнятому в релігійному малярстві звичаю — обличчям до глядача, зі свіжим повним обличчям, з книжкою (євангеллям) у лівій руці. Навкруги голови широкий німб.

На святій звичайна одіж. Так званий мафорій, цеб-то головна хустка, покрива її голову, він у значній мірі вже стертий і в сучасний мент в більшості здається білим.

Але цей колір не та дійсність, що колись була. Колишня хустина, якою була покрита голова святої, була червоною, як і вся одіж. Тепер же червона фарба залишилась лише в невеликих частинах, решта — це той ґрунт жовтувато-білуватого коліру, на якому намальовано ввесь образ.

Вся постать задрапірована в червоно-брунатну одіж: плащ, з - під якого не видно иншої одіжі. На правому рукаві коло плеча — помітна широка перемичка, як звичайно це буває на де-яких образах. Решта одіжі в сучасний мент має загальний червоно-брунатний колір, з білими продовжними смугами і смужками та плямами в инших напрямках. Розріжнити якінебудь деталі в сучасний мент не можливо, як-що вони й були колись;