Здебільшого одружуються на віру вдови чи вдівці. Але хоч нечасто, та бувають випадки, що одружуються так парубок з дівчиною і з дозволу своїх батьків. У Чернігівщині, наприклад, був такий випадок, що через якісь перешкоди батьки і молодого, і молодої рішили зовсім не вінчати своїх дітей, а тільки відбули весілля. І духовенство, і світський уряд вважають такі одружіння „на віру“ незаконними, але люде вважають їх законними, бо не криткома все робилося, а була вмова при свідках і було весілля. А то ще так буває: відбувається спершу весілля, а потім уже вінчання. Теж у Чернігівщині був такий випадок. Молодий був з иншого села. Батюшку не задовольнили його документи і він зрікся вінчати, а тим часом наближався піст і молодому не стало б часу добути собі ті документи, яких вимагав батюшка. Тоді батько й мати молодої порадилися з своїм родом та з сусідами і врадили так, щоб одбути весілля тепер же, не дожидаючися вінчання, та й хай собі їдуть молоді в Київ, бо обоє вони в службі і пущено їх усього днів на три: а повінчаються вже тоді, як молодий матиме такі, як треба, документи. Так і зробили. Весілля відбулося так, як і звичайно і молоді поїхали не повінчавшися, а вінчалися вже потім. Року 1900 в київській газеті Жизнь и искусство був допис із Чернігівщини з
