як злочинця, присудженого до страти, приведено вже до помосту, щоб виконати присуд, то дівчина могла визволити його від страти, сказавши прилюдно, що хоче взяти з ним шлюб. Писаного закону про це не було, а був тільки звичай. Історик О. Левіцький пише, що цей звичай зайшов до нас мабуть із західньої Європи. Досі відомо про чотирі такі випадки на Вкраїні, що дівчина кидається рятувати злочинця від смерти. Про два випадки оповідали старі люде, а про два записано в урядових книгах. Єсть рація думати, що таке траплялося частіше, і по старих урядових книгах мабуть можна булоб знайти записи про такі випадки, але на жаль до нашого часу книг урядових збереглося небагато.
В першій чверті минулого сторіччя записувано від старого запорожця Коржа оповідання про життя та звичаї козацькі. Між иншим росповів він про таку подію. В місті Самарі, що тепер зветься Новомосковськ, ведено козака на страту. Людей насходилося багато, бо, звісно ж, і старе й мале йшло дивитися, як тратитимуть козака. Коли це навперейми тій процесії виходить дівчина так зап'ята що й не видно, яка вона з себе. Підступила до козака та й каже голосно:
— Не тратьте козака, бо я хочу його пошлюбити.
Всі стали, дожидають, що ж далі буде,
