що козак скаже. А козак глянув на дівчину і каже:
— А ну скинь хустину, гляну, яка ти!
Скинула дівчина хустину; козак глянув, скрутнув головою та й каже:
— Як отаку дзюбу вести до шлюбу, то ліпше на шибениці дати дуба!
Та й пішов на страту.
В містечку Крупці дубенського повіту на Волині єсть на цвинтарі висока могила. Як питано старих людей, кому її насипано, то росповіли вони про таку пригоду.
Молодого і дуже гарного козака присуджено було скарати на горло. От і мав кат одрубати йому голову. Приведено його до помосту. Людей, як звичайно, багато насходилося. Ось уже присуд прочитано, і кат узяв козака, щоб вести до колоди. Коли це на поміст збігла дівчина і накинула на голову козакові хустку, показуючи тим, що хоче взяти шлюб з козаком. Кат спинився. Козак скинув хустку з голови, глянув на дівчину… Тоді повернувся до ката й каже:
Краще рубай, бо з такою поганою жити не хочу!
Що ж маєш робити? Одтяв кат голову козакові, поховано його на цвинтарі і високу-високу могилу йому висипано.
Про ці два випадки немає ніде записів, тільки старі люде про їх оповідають. Але ось що записано в ґродській книзі Луцькій.
