В містечку Олиці в магістраті суджено гайдука Януша Кобринця за те, що вбив товариша свого, з яким вони разом служили за гайдуків у пана Миколи Глібовича. За таку провину суд мав присудити його скарати на горло. Але в магістрат прийшла дівчина і почала прохати суддів пустити Януша на волю, бо вона хоче взяти з ним шлюб. Судді порадилися і про таку пригоду сповістили пана Глібовича. І той згодився, щоб Януша визволено від кари, але з такою вмовою, щоб він зараз же взяв шлюб з тією дівчиною в католицькому костьолі. Януш Кобринець не вередував так, як ті козаки, і зараз же поведено молодих до костьолу, та й звінчано.
Ото ж виходить, що в XVI та в XVII ст. уряд слухався цього звичаю, хоч і не було про його писано в законі. А потім инакше стало, уряд уже не хотів через шлюб із дівчиною визволяти присуджених до страти, хоч народ і не хотів давнього звичаю ламати. Це видко з запису в старому рукописові про таку подію. Року 1727 в містечку Бродах, що тепер одійшло до Австрії, мали повісити двох присуджених: Антона Завадського та Костя Поповича. Вже ось-ось мали виконати присуд, коли це счинилася зам'ятня, хтось скочив конем до помосту, варта круг помосту розступилася, на поміст скочила дівчина, за-
