Дівчата в нас не сиділи в хаті, нікого не бачучи. Сем'ї були знайомі межи собою, бували одні в одних, то дівчата й хлопці мали змогу пізнавати одне одного, покохатися. А покохавши дівчину, хлопець засилав старостів, і коли дівчина згожувалася йти за його і батьки дозволяли, то справлялися змовини.
На змовини батьки молодого й молодої скликали своїх родичів та приятелів. Тут уже вмовлялися про посаг і про віно та привінок. Посагом звалося те, що батьки давали своїй дочці: гроші, золоті та срібні окраси, дорогі намиста, як от перли та коралі, посуд срібний, мідяний, ціновий, одежа, коні, слуги. У Литовському Статуті було написано, що дочкам на посаг батько повинен витратити четверту частину того, що має. Як що в молодої не було братів, то на посаг їй давано й землю: або як що в матері була земля, то йшла вона не синам, а дочкам.
Ото ж за молодою давано посаг, а молодий записував їй віно та привінок. Це так робилося: оціновували, скільки коштує посаг і тоді молодий повинен був записати своїй жінці стільки ж грошима, або якусь маєтність на таку ж суму. Опріче віна записували ще й привінок. Це знову стільки, як і віно. З року 1467-го, напр., зостався запис віновий про те, що князь Юрий Не-
