свіцький узяв у пана Івана Мусяти дочку, панну Настасю, собі за жінку і батько її дав їй грошей 150 кіп литовських, а він записав їй на своїй дідизні та батьківщині, на Забороллю та на инших селах триста кіп грошей, се б то удвоє більше проти посагу.
Давати віно, це дуже давній звичай. Бо ще як женився князь Володимир з грецькою князівною Ганною, то записав їй віно, а це було дуже давно, року 988-го. Та тільки в ті давні часи віно давалося родичам молодої як викуп за неї: а потім стало воно даватися самій молодій, щоб зоставшися удовою мала вона з чого жити.
Умовившися про все, писали „лист змовний“ або „предшлюбну інтерцизу“ і записували в йому, який посаг дасть дочці батько і яке віно та привінок запише їй молодий. Ще писалося, коли має відбутися вінчання, коли весілля, а наприкінці визначали грошову заруку, се б то скільки грошей мусить заплатити те з змовлених, яке в чому будь не додержить умови. Листи змовні записувано звичайно в урядові актові книги.
От нарешті відбулося вже все, що мусило відбутися: і змовини, і заручини, і вінчання, і весілля, і молоді стали чоловіком та жінкою. Як же їм жилося?
Ось що пише про це відомий дослідувач нашої старовини історик Орест Левіцький:
