Збаразька, заложила позов на другу його жінку, княжну Чорторийську. Вона доводила, що княжна Чорторийська незаконно зве себе Загоровською, що шлюб її з Загоровським незаконний, бо одбувся при живій жінці і що всі добра Загоровського повинні належати не дітям його, бо вони народилися від незаконного одружіння, а їй, княжні Збаразькій, яко єдиній законній жінці Загоровського. Вона міркувала собі так, що хоч вона й Загоровський і подали одне одному розлучні листи, дак же тії листи ні в які урядові книги: ні в духовні, ні в світські не записано, то значить і не зможе друга жінка Загоровського довести, що вона законна була жінка і що діти її мають право на батьківщину. Княжна Збаразька добула собі листи від патриярха царгородського, від митрополита київського і від архиреїв луцького та пинського про те, що ніхто з їх не давав їй розлуки з Загоровським. Ще мабуть думаючи, що жінка Загоровського має в себе розлучний лист, той, що колись дала йому перша жінка, княжна Збаразька здобула собі ще один лист од патриярха, в якому він грімав на духовенство за те, що воно попускало самоправно розлучатися чоловікам з жінками, називав такі розлуки блудом і проклинав тих священників, що вінчають таких самоправно розведених. З усіма тими листами стала вона до
