Цю сторінку схвалено
І от мені здавалось, що у мене товсті великі руки й ноги і голова у мене здорова. Я брав нашу велику піч в свої обійми і ніс кудись. Хиталося усе піді мною… І я почував, що в руках у мене не піч, а жлукто, товсте наше жлукто… потім щось тонше за нього… потім зовсім тонке… Нарешті, я його забираю в долоні. І руки у мене зробились тоненькі-тоненькі й ноги тоненькі-тоненькі… І в руках у мене вже не жлукто і не піч, а тоненька-тоненька ниточка.
Я з острахом кидаюсь… І з радістю бачу, що знову я такий самий, як і був, з своїми руками й ногами. І мати коло мене…
І знову мені стало так само хороше, приємно. Мороз проходить по кожі. Тепла рука матери на голові. Бліде обличчя з м'якою усмішкою…
І м'яка приємна напівтьма весняного вечора.
