То було влітку. Мені ще було років зо три, чотири. Влітку був для матери найкращий заробіток. Перед хатою річка й толока. Мати білила полотно.
Збоку на толоці, перед самою левадою якогось багатія стояли казани білільниць і величезні жлукта: в казанах гріли воду, а в жлуктах було пересипане попелом полотно. Коло казанів було весело, завжди людно. Зранку до вечора і майже що-дня під казанами горів вогонь; кипіла й шуміла вода, над жлуктами підіймалась пара: вибігала з жлуктів вода уже не біла, а буро-червона, текла у підставлену діжку, а иноді довгим червоним струмочком до самої річки.
Було це перед вечером, перед заходом сонця. Коло казанів вешталось багато людей, голосно балакали, сміялись. Ми з хлопцями гралися: поробили з глею жлукта, казани і