Сторінка:Заливчий Андрій З літ дитинства 1919.djvu/10

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

— 6 —

гався пробитиси в панцернику крізь гетьмансько-добровольческі ряди, був оточений ними і підтятий багнетом…

 13-го грудня 1918 року…

 13-го грудня 1918 року Андрія Заливчого не стало.

 Вічно бадьорий, з кипучою натурою, з невичерпаною енергією, з фанатичною вірою в перемогу своїх ідей, життьорадний, всебічно розвинений, дієздатний — він був підпорою для своїх товаришів в їх важкій боротьбі. Він не діждався втілення своїх заповіданих мрій.

 Андрій Іванович Заливчий, член Центрального Комітету Української Партії Соціялістів-Революціонерів загинув на своєму посту борця-революціонера, і нехай наше видання його літ дитинства буде першим вшануванням його світлої пам’яти.

 Гнат Михайличенко.

 II—1919.