Сторінка:Заливчий Андрій З літ дитинства 1919.djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


IV.
Їсти.

 Було це на масниці. Люде варили вареники, пекли блинці, пили горілку.

 Уже днів зо три не було дома батька. Кажуть, що він десь пив горілку, — ну, мабуть же їв блинці і вареники. А мати вже в третьої сусідки позичила паляницю. Уже днів чотирі видавцем нам давали хліба: — нас було п’ятеро — вранці по скибці і ввечері. І ми вдвох з сестрою, цілий день поперемінно трималися матері за поли і прохали „пани“ (хліба). Вже в третього судіди позичила хліба і ніде було більше; та й ті прохали яко мога швидче повернути. І мати що дня разів по п’ять шукала у кото б ще можна було б позичити. І не знаходила. У одних не було, до других почуття гонору не дозволяло йти. Що разу вона вагалась, але потім таки ні, не ходила.

 А ми таки мало схожі були на людських дітей, — обтрьопані, замурзані. Пам’ятаю, у нас на голові були струпи: злипалось волосся від гною і кро-