Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/112

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


112 унші партії, застојо. Наприкладіонованих на олтавіцит між тим як иш ші партії, заступлені в Центральні Раді, дістати всього тільки 15/%. а большевики навіть меньше 10%. Наприклад, в Київській тубернії, на основі наших виборчих списків, вибрано з 22 пропонованих нами кандидатів 20, на Поділлю з 19 кандидатів 18, на Волині з 10 кандидатів 9, на Полтавщині з 17 ван- Дидатів 14 і так далі. Я гадаю, що це вам вистарчае. Це е маси, на які Ilен- тра.1ъна Рада сірається і від імени яких ми прийшли сюди, щоб говорити тут. Тоді нетроградське правительство рішило вжити останнього засобу. При мовчазній згоді центральної Ради воно склика.10 3. грудня (ст. ст.) до Київа український конİрес робітників, селян і салдатів. На конгресі зійшлося по-над 2000 деле:tатів і, всупереч сподіванкам ініціаторів, почалися засідання гучними ованціям і Центральній Раді. Після цього маленька трупка большевиків, приблизно 80 осіб, залишила Конәрес, переїхала ҳо Харькова і оголосила себе новим пра- вительством Української Нароҳньої Республики. Народні комісари послали туди незoptанізовані банди червоної гвардії, щоб грабувати населення Харьківщини і боронити харьківське правительство від населення Харьківпцини. Так повстало харьківське правительство і на такі сили воно спірається. - Нана будуччина, наirа історія, напише потомство і широкі маси працюючого . народу, які стоять но обох боках фронту, рішать самі про те, хто з нас правий і хто винуватий, хто — соціаліст, а хто — контр-революціонер, хто творить, а хто руйнує". Після промови Любинського *), голова австро-угорської делеtації, граф Чернін 3.1ожив від імени делеtацій чотирьох союзних держав таку заяву : „Від імени делеtаiцiй чотирьох союзних держав мак честь зазначити до зложеної заяви української делеtації таке : як відомо, голова української делє- tації Генеральний Секретарь Голубович заявив на загальнім засіданню 10. січня - 1918. р., що Українська Народна Республика, спираючись на III Універса. Української Центральної Ради з 7. — 20. листопада 1917 року, починає знов свое інтернаціональне істнування і навязує в цілім обсязі інтернаціональні зносини, які принадають їй на цім терені. З огляду на це, вважає Правительство Україн- ської Нароҳньої Республики необхідним зайняти самостійне становище на тепе- рішніх мирових нереговорах. На це яз.10:кив на загальній засіданню з 12. січня 1918. р. від імені чотирьох союзних держав таку заяву : „Ми признаємо україн- ську делєtaцiк самостійною делетацією і уповноваженим представництвом само- стійної Української Народньої Республики“. З огляду на змінене становище, яке зайняв голова російської делєtації на загальній засіданню з 30. січня в цій . справі, а саме, що лише такі договори з Україною будуть признані й активовані, які формально ствердить правительство федеративної республики Росії, скла- дають делєtації чотирьох союзних держав, з огляду на висловлену тепер точку пог:Iяду делегації київської Ради Народніх Міністрів, таку заяву : „MIін не маємо жадної причини відкликувати або обмежувати доконане на загальнім засіданню з 12. січня 1918. р. признання української делеtації сан)- стійною делеtацією і уповноваженим представництвом Української Народньої Республики. Що більше, ми бачимо далі причину признати Українську Народню Респубінку вже тепер самостійною, вільною, суверенною державою, яка є в стані заключати самостійно інтернаціональні договори.“ П. Троцький зазначив коротко, що він не змінив свого дотеперішнього огляду на українську державність і мусить вказати на те, що чотирьох союзним державам буде тяжко зазначити teorрафичні межі признаної ними тепер респу- блики, що при мирових переговорах являється важною справою.“ Стільки знаходимо про це важне засідання в tазетному справо- зданню. Через кілька день після цього засідання, а саме, ранком 9. лютого (. ст.) 1918. р., було остаточно підписано мировий договір між Українською Народньою Республикою і Центральними Державами.**)

  • ) Іраф Чернін в своїх сноминах про берестейські переговори зазначає,

що вистуії членів української делеtації на цьому засіданню справив велике вра- жіння на присутніх, в тому числі й на голову російської делеtації Троцького.

    • ) Договір складено в німецькій, мадярській, болгарській, турецькій й

українській мовах. . . . . .