Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/114

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


- 114 - . . Окремо від цього мирового договору було заключено чотирі окремі договори між Центральними Державами та Україною, які зай- маються матеріалом, зазначеним в VIII статі. Заключений мировий договір з Україною являеться, майбуть, еди- ним по формі не імперіялістичним з тих численних договорів, які було заключено після нього в кінці великої всесвітньої імперіялістичної війни від диктовку буржуазної Антанти. Договір цей був заключений дійсно без анексій і контрибуції. Він здійснював також щодо україн- ського народу принції національно – державного самоопредiлення.*) Правда, Галичина залишалась в складі Австро-Угорщини, але додат- ковими умовами було зроблено спробу гарантувати вільний національ- ний розвиток українського народу і в Галичині. Так само і з економичного боку договір був приемлемим і ви- гідних для Української Народньої Республики. В основу економичних взаємовідносин між Україною і Центральними Державами було покла- дено „принціп взаємности“. Факт заключення договору і його зміст свідчать про велику державно-будівничу роботу, якої доконала українська робітниче-селян- ська нація в часі революції. Виявленій українським селянством, ро- бітництвом та вояцтвом в національно-політичній боротьбі силі і здат- ности до державної організації мусимо в першу чергу зявдячувати той факт, що і держави Антанти і Центральні Держави знайшли по- трібним в той момент визнати Українську Народню Республику і па- вявати з нею в тій чи иншій формі дипльоматичні і зносини. . Само собою розуміється, що в заключенню договора в Централь- ними Державами відограв своє значіння також збіr обставини | тертя між російською делегацією і деле'аціями Центральних Держав; велика продовольча кріза, яку переживали Центральні Держави, і звязана з цим надія Австрії та Німеччини на одержання хліба в України (21) й инши обставини], та все ж ці обставини не були рішаючими. в своїх споминах про берестейські переговори Граф Чернін між иншим дає пізнати, які великі надії (ве тимчасового мілітарного, а за-

  • ) До речі, польські депутати (соціялісти і не соціялісти) в австрійському

Парламенті і німецькому Райхстахові обурювались цим миром, називаючи його (за Холмський кордон) новим поділом IIольці. Взагалі Поляки збили з приводу зазначеної західної межі Української Народньої Республики таку буҷу, що укра- їнська делеtація, нід натиском австро-угорської де.:tації, мусіла погодитись на підписання — 18. лютого — такої додаткової до договору заяви в сираві No.1M IЦЦини. „Щоб оминути непорозуміння в інтерпретації точки 2. артикулу 11 миро- вого договору, заключеного 9. лютого с. р. в Берестк) мія: Німеччиною, Австро- Угорщиною, Болгаріею і Туреччиною з одного боку і Українською Народньою Республикою з другого, установлюється, що передбачена в артикумі 40I'овору мішана комісія в означенню меж не звязана переведенням тряничної лінії через місцевости Білограй - Щебрешин - Красностав - Пугачів - Ради --- Межирічч: -- Сарнаки, а мав право, на основі артикулу II (точка 1.) сього мирового дого- вору, повести гряничну лінію, на основі етнографичних відносин і бажань ЛКА- ности, також на схід від лінії Білограй — Щебрешин - Крастностав -- ІІyrачів — Радин - Межирічче — Сарнаки. Згодом мішана комісія буде утворена з пред- ставників сторія, що заключили договір, а також з представників поляків; кожна - 8 тих сторін вишле до мішаної комісії однакове число делєtатів.“