Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/115

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


-- 115 . гального характеру) поклаҳали Центральні Держави на новонароджену на сході Европи державу — Українську Народню Республику. Ввій вони сподівались зустрінути новий співзвучнийї ім сольнийї чинник між- народньої світової політики. Ці надії. Іщо правда, зні! ЦІН.ІІІ в перші у чергу вони самі Ж. Але надії і бути не безпідставні. Буйній розвиток національно-державного руху на Україні стужив їх підставою. Те, що в дальшім ході історичних подій берестейський Договір Україні з І[ентральними Державами не було використано, що колесо історії пройшло по ніх і потрощЦИ.0 його, не зменшує: значэння цього договору в історії національно-визвольної боротьби і Державного бу- дівництва українського народу. Заключения мира Україною погірш10 становище російської де- тех'ації і утруҳи II.IO її дальше ведення переговорів з Центральними Державами. На засідандю австро-угорсько-німецько-російської комісії для по- таго Ҳження територія.Іьних справ заявив п. Троцькийї протест проти заключення миру з Україною без порозуміння з російськ:ОК) 1e1єѓацією і ҳоҳав, що піҳПисанії Договір не може мати жаҳного значiная ДІЯ українського народу і петроградського правительства. На грунті цієї заявні, і без того ск.Таҳна й тргна справа територія.Іьного розмежування між Росією і новими державами, що пов'та.II на території Росії, за- гострилась і ускла:[Нилась ще більше Налії на її мирне розв'язання не залишилось ніякої. З цієї причини 3.10:Кив Троцький 10. Лютого (п. ст.) свою вілому заяву про те, що Росія не хоче воювати і тому оҳКІП- кає свое військо з фронту, демобілізуючи всі свої армії" і що в той же час „правительство Росії відмовляється санкціонувати німецько- австрійсько-угорську умову і бачить себе приневеленим відмовитись від підписання мирового договору“. Зложивши такзаяву, російська делегація виїхала з Берестя ҳо Петрограду. Мирові переговори було перервано. Раҳа Наротніх Комі- сарів сподівалась досягнути цим способом поліпшекня на свою користь. міжнародньої ситуації. Але мілітарні успіх чотирьох союзних держав і внутрішне становище Совітської Росії примуси. Раҳу Нароҳніх Ко- місарів через короткий час знова послати свою делеrацію 70 Береста Литовського. Цим разом зійшло (3. марта 1. ст.) до заключення між Совіт- ською Росією і Центральними Деркавами мирового договору. По цьому договорові Німеччина, Австро-Угорщина. Богарія, Туреччина і Росія, покінчивши війну між собою, зобов'язувались. мia. IШIім, не провадити жадної агітації чи пропаган,ұл проти правительства або державних і вій- ськових інституцій другої сторони. Інтересно, що зобовязання це мало силу, наскільки воно торкалось Росії, також і Д.ІЯ земель, зайнятих державами почвірного союзу. Центральні Держави загарбати собі по цьому договорові всі окуповані ними землі бувшої Росії. Росія зрікалась всякого вмінування у внутрішні відносини цих . . країв. Натомісць Німеччина і Австро-Угорщина мали у стадити бу- дучу долю цих країв в порозумінню з їх населенням, Поеirii Apҳаt aн, Карс і Батум також махн бути опущені російським