— 117 — с робітництво чи навязати тісні звязки з неукраїнськими робітничими організаціями вона не змогла. Правда, українські соціяль-демократи - виступали часто в Центральній Раді разом в російськими соціяль-демо- кратами меньшевиками, але це не могло збільшити їхньої політичної і клясово-робітничої ваги в українській революції. Російські соціяль- демократи меньшевики були першими соціалістичними банкротами ро- сійської революції. На Україні вони ще з більшим засліпленням, ніж в Росії, тягли революцію назад. Вплив цієї партії на українсы: у со- цiяль-демократію коли в чімсь і виявивсь, так тільки в тім, що вона раз-у-раз сіпала за поли українську соціяль-демократію, коли та часом надто вахоплювалась гаслами соціально-економичної чи національно- політичної революції. Зросійською ж партією соціяль-демократів боль- шевиків українська соціяль-демократія не мала ніякого ані звязку, ані контакту. Це був для неї зовсім чужий, незнаний світ. Між українських робітництвом вплив її був так само незначний. Це яскраво показали вибори до Всеросійських і, особливо, до Україн- ських установчих зборів, коли українська соціяль-демократія не змогла провести і десятка своїх кандидатів. Що правда, тут треба мати ва увазі також і те, що сама кількість українського національно-свідомого пролетаріату на Україні дуже незначна. В робітничих колах партія провадила підчас революції не стільки соціяльно-клясову, скільки на- ціональну політику, на що, зрештою, чути було нарікання і в колах самої партії. Так само і в Центральній Раді фракція Української Со- цiяль-Демократичної Робітничої партії була в своїй більшости швидче дрібно-буржуазною національно-демократичною партією, аніж соціялі- стично-пролетарською. З цієї причини вона часто більш охоче спів- робітничала з соціялістами-федералістами, ніж з українськими соція- лістами-революціонерами. Свій вплив на українську революцію і на політику Центральної Ради Українська соціяль-демократія будувала так само, як і соціялісти- федералісти, головним чином на присутности в її рядах інтелігентських, більш-менш видатних інтелектуально сил (не з робітничих кол). Ці дві партії і вели провід в українській революції довший час. При чому треба признати, що в період національно-політичної рево- люції цей провід був цілком оправданийї. Хоч ці партії і не мали ніколи за собою робітничих і селянських мас, але в той період більш- менш вірно одбивали і своєю роботою сповняли національно-політичні домагання українських трудових мас. Инакше показалося тоді, коли українська революція вступила в період робітниче-селянської клясової боротьби. В цей період їх перебування на провідних місцях було не- оправдане і шкідливе для української революції, бо обидві ці партії були цілком нездатні і ворожі до селянсько-робітничої революції. Та, на жаль, обставини склались так, що в свій час ніхто не заступив їх місця. Самою більшою і впливовою в селянсько-робітничих масах України була Українська Партія Соціялістів-Революціонерів. Ця партія дійсно мала за собою широкі народні, переважно селянські, маси. Але вилив . Л
