Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/121

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


— 121 — рилося" в міністерських канцеляріях і то через те, що селянство не ждало вже наслідків тої творчости і переводило земельну реформу „самочинно“. В области торгу і промисловости, в продовольчій справі, в области фінансів,*) взагалі в области соціально-економичній стояло все по- старому. Генеральний Секретаріат пробував йти протореними ще пра- вительством Керенського стежками та безуспішно. Стара будівля, старі форми соціально-економичних відносин з грюкотом розвалювались, по- правити, підремонтувати їх було вже неможливо. Так само в области судівництва по сути нічого не робилось для здійснення обіцяного Уні- версалом пристосування судового апарату „відповідно духові народу“. Якісь наслідки давала праця Секретарства освіти (в грудні 1917. істнувало вже на Україні 33 українських гімназіїй, з них 22 на селах), але дуже незначні: причина тут була та ж сама, що завинила для всіх Секретарств: брак революційної ініція тиви і наслідування в освітній справі старих російських зразків, старих методів в роботі. Через це, коли Голові Генерального Секретаріату В. Винни- ченкові довелося давати на VIII сесії Центральної Ради (25 грудня н. ст.) справоздання про діяльність Секретаріату, він не міг похвалитись наслідками роботи свого правительства. Справа не налагоджувалась, не дивлячись на добрі наміри Секретаріату, — такий був підсумок: роботи. Користаючись з маніловщини, яку Генеральний Секретаріат взяв собі за принціп, його заходи просто саботувались вільним громадян- ством“. В судовій справі саботували старі, незвільнені секретарством царські судді та прокурори, в шкільній справі — старі русіфікатори Вчителі, які так само, як і суҳові урядники, сиділи собі спокій тенько на місцях; в справах фінансово-економичних саботували всі : ніхто не платив ніяких податків, нічого не робилось Для відновлення промисло- вости, ніяких спроб не робилось для впорядкування торговлі. Поміщики та капіталісти колі чим і турбувались, так тільки стихійними виступами робітництва та селянства, а не проголошеними Універсалом реформами: вони бачили, що Генеральний Секретаріат поки-що не робить реальних заходів до обмеження їхнього економичного панування над црацюючими верствами та й не наміряеться робити їх. В. Винниченко, даючи на VIII сесії Центральної Ради справо- здання про роботу Секретаріату, немов би навмисне ще раз підкреслив, що буржуазії на Україні нема чого турбуватись. „Центральна Рада, говорив він, від самого початку зайняла революційну позицію за національне визволення; на цій нозиції залишилась вона і тепер. Рада Народніх Комісарів вважає, що в Росії можна зараз переводити соціялістичні у революцію, ми ж, живучи на Україні і обраховуючи обективні умови тут, не А .

  • ), в цій важній галузі не робилось абсолютно нічого, коли не вважати

заходів Генерального секретарства, направлених до організації Українського Дер- жавного Банку та власної експедиції виготовлення державних панерів (троји сей в першу чергу). В результаті цих заходів було випущено Тенеральним Секре- таріяток (в кінці грудня ст. ст. 1917. р.) українські кредитові білети по 100 карб. Білети мали написи в чотирьох мовах : українській, московській, жидівській і Оль- ській. Вартість 1 карбованця в золоті була прирівняна до вартости росій- ського рубля.