Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/122

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

— 122 — віримо в це. Та і в Росії ще не наступив момент для соціялізму. Ті народні комісари, які тепер вершать долею всієї Росії, до революції жили за кордоном, займались фракційною боротьбою і не знали дійсного становища в Росії. І тільки через це незнання сучасне російське правительство стоїть на грунті соціялістич- ної революції. Ми ж не закриваємо очей перед тим, що, може, доведеться боротись ще з російським монархизмом, і, передбачаючи це, мусимо як найвидче, як най- рішучіще закріпляти українську державність ... Справа ж соціялізму не буде загальмована : запорукою цього є те, що ІЦентра.Іьна Рада складається з соціялістичних елементів. Тільки до соціялізму ми будемо йти обережно, стоячи твердо на ногах“. Вся хиба такої позиції Генерального Секретаріату полягала в тім, що, виступаючи проти можливости переведення соціалістичної революції на Україні і захоплюючись національно-політичною бороть- бою, Секретаріат фактично, в своїй діловій роботі, не дбав і про переведення тих соціально-економичних реформ, які намічались робіт- ниче-селянською більшістю Центральної Ради. Старі суспільно-еконо- мичні відносини брались ним майже непорушно, як база і для відродженої української державности: в них думав Секретаріат зробити тільки незначні, другорядні зміни: замазати великі діри, що поробив їх час і революція в старім будинкові, підштукатурити, пофарбувати в новий жовто-блакитний колір, прибити нову вивіску — „Українська Народня Республика“ — і годі. А там, згодом, помаленьку та потихеньку, обережно та ,,Твердо стоячи на ногах“, при забезпеченні всіх свобіц“ всім громадянам — гнобителям і гнобленим — можна буде попробувати памацати ІІІлях і до соціялізму. Позиція цілком не революційна, яку мог.И спокійно поділяти в Винниченком українські еволюціоністи “ — соціялісті-федералісти. З неї цілком льоично випливало різке роз- межування двох моментів української революції : моменту національно- політичного і моменту соціально-економичного, розмежування, яке вело весь час до того, що Генеральний Секретаріат постійно віддавав перевагу моментові національно-політичному перед соціально-економич- Іним, аж до того, доки не загубив цим самим і справи української народньої державности. Винниченкові хоч і плескали в Центральній Раді в кінці його промови, проте селянсько-робітнича частина Ради не раз переконалась, ццо Генеральний Секретаріат робить не так, як слідг“, що він фактично стоїть на місці, а тим самим — йде назад і в коріні підривае ту справу, Коло будови якої стоїть. Фракція українських соціялістів-революціоне- рів зазначила це виразно, коли дійшло до обміркування докладу — проекту земельної реформи I енерального секретаря с.-д. Б. Марто са.*) ПіддавІНІН проект гострій критиці, фракція УПСР внесла формулу пере- хода, в якій відкидала земельний законопроект в цілості, зазначаючи, ІІҢо він суперечить інтересам трудового народу, висловлювала недовірря Генеральному Секретареві земельних справ Мартосові і домагалась, щоб було складено з членів Центральної Ради комісію, яка б наново

  • ) Виробленому при близькій участи Товари та Тенерального секретаря

земельних справ К. Маіці ввича, соц.-федер.