Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/124

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


— 124 — ської дрібної буржуазії. Замісць того, щоб йти до соціялізму по виго10- ішеному головою есдеківсько-есефівського Секретаріату В. Винниченко рецептові — обережно, помаленьку та потихеньку, твердо стоячи на ка - ніталістичних ногах. Універ :ат намічав досить сміливі та рішучі кроки в цій напрямі. Соція.нет-революціонері пове18 рішучий похід проти Винничен- ківського Секретаріату. Війна з Совітськок) Росією викрила всі XHбя і нез;ҳатність 10 праці дрібнобуржуазного правительства В. Винниченка. „Орієнтуючись весь час „на ад і порядок:", Генеральний Секретаріат В. Винниченка опинився в тяжкі для РеспубIНЕН ҳні не ті.Іьки без армії, a.rе навіть і без ЖИВИХ ЗВ:13ків та міцної соціорі в III ФЕИх укра- їнських робітниче-селянських часах. «фракція українських соціалістів-реві).Jюціонерів і Центральний Комі- тет цієї партії постанови.: рішучо Домагатись отставки (екретаріату В. Винниченка. Това частина Центрального комітету Партії (ҳо якої належаси | |о.):30P, I кубченко, Михайличенко). ЕТанс:ЬКИЙ, С. Ба- { Інські й. Сівер OB - () ] () {: Вс:ЬКII й й ніші і, звязана з лівими зусії - ськими соціялістами-рево.Іюціонерами через Качинс:Ь:30ro i ()лексіїва). Ҳомагалась не тільки одставки Винченківського) Секретаріату і утв)- репи: ліві»-есерівського уряду, але й негайного замирення з Совітскон) Росією і цілковитого визнання радянської форми вла!!. Правиця і центр нартії (Саттан, Чечень. ЦІ а г. Корж, Христк» к. І занівськийї, () хримович і ниніііі). ПРИЄДнгчись ) домагання слівіці що- 70 одставки секретаріату В. Винниченка, настоювала : ана утворенню компромісового кабінету з правих і іВЛ. Українськах соція. лістів-ревоIKціонерів з участю лівих українсьE:11х соціаль-Цемократів, б), на притягненню до державної роботи раҳ робітничих і селянськНХ депутатів, в) на вещенню війни в російськими бо.Іьцевиками аж: 40 часу, ко.ІІІ вони принять свої воєнні операції проти України і Цен- тральної Ради. Врешті, і праве і ліве крила партії погодились на Коу- промісовій позиції, і фракція соція.І.-революціонерів Впсті.la нa зa- сіданню {{ентральної Ради не тільки зубничою критикок) політики есерівсько-eczeків€ького Генерального Секретаріату, ате из домаганням негайного усунення його та утворення справі революційного прави- тельства з соціялістів-революціонерів і лівих соціяль-демократів. *, - - - - - - - 11

  • ) (Optан ilентра.Іьного Комітету УСДРІП „Робітнича lазета“ (ч. 229,

16. січня 1918.) инса.Та про свою і УСР позицію в справі урядової крізн: ..Ми тверх, переконані в тому, що орієнтація на большевиків, яка так: яскраво \! (значається в колах українсь:их соціялістів-рево:IKціонерів, не може врятувати України від тієї небезпеки, в якій вона тепер перебуває: ця орієнтація швидче мо:ке зовсім загубити її. Всім е відомо, що большевики ні з чим не рахуються і не зупиняться перед розгоном хоча б і лівих ес-əрів. Наша партія стоїть на Трунті боротьби з большевизмом, як і з усяких утонізмом, що до соціялізму не має: ніякого відношення, і через те при укІоні політики, яка намічається у с-ерів, і при тому взаємовідношенню сих в країні, яке є на боці селянських елементів. при такому становищі ишатися у влади наша партія не може. Та й революційна “нтуація охзначається тим, що революція тепер перехоҳить в стадію анархії. а після цього перейде в реакцію, і у державного керма стануть зовсім інші е.1€менти, далекі від прохетаріату. В цей момент наша партія не може відповідати за той уклон політики, який позначається у ес-ерів."