Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/127

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


— 127 — Рафеси, Балабанова, Скловські — ці найбільші вороги больше- виків в Центральній Раді -- тепер стояли осторонь, зовсіх не хумаючи про те, щоб хоч чим-небудь допомогти українській владі в справі обо- рони Киіва. Цей „нейтралітет меньшостей справляв найтяжче вра- жіння на українську демократію. На запитання М. Поріна (укр. соц.- дем.) в Центральній Раді (зроблене в перші дві обогії Київа), чому російські соц.-рев. і бундівці не дають 7.Iя оборони Кніва своїх боевих (партійних) загонів (дружин“), „меньшости“ відповіли що, мов- ляв, їхні „дружини“ не мають зброї. А коли на це було сказано, що в міністерстві військових справ можна дістати зброї, скі.Іьки треба, „меньшости“ нічого не відповіли. На очах відбувався події робітництва та інтелігенції Київа на два табори не стільки по клясово-соціяльних ознаках, скільки по національніії приналежности : з одного боку тво- рився антиукраїнський російсько-жидівський табор, з другого -- все більт ізолювались та зменьшувались сили української революційної демократії. Така ситуація, само собою зрозуміҳо, не спряла обороні Киіва. Уряд опинився в надзвичайно тяжкому становищі. Допомога від „віль- ного козацтва“, на чолі якого стояв Ѓевера. СкоропадськНі, не при- хоҳиха. Переговори з представниками Антанти в Київі, які вів бувший Генеральний Секретарь закордонних справ ). Шульгин, не дали 2:ai- . них наслідків. Антанта вже мстилась за берестейські переговори і че- - рез це нічим не хотіла допомогти урящові Української Республики. Румунські, бельгійські і Чехословацькі війська, що перебували в той час в Київі, не захотіли взяти на себе навіть внутрішньої міліційної служби в Київі. Тільки сотня польських легіонерів піх командою члена П. П. С. та невеликі грузинські отряда виступили на допомогу укра- їнським військам. Не дивно, отже, що с.табодухі згубили віру в перемогу і зовсім опустили руки. На засідання Раҳи Міністрів, що відбувались в кабі- неті військового міністра Немоховського і носили віськовий характер, хоҳило всього кілька чоловік: Голова Раҳи Народix lіністрів Гол бович, військові її міністр Немоловський, міністр внутрішніх справ Христюк, міністр юстиції Ткаченко і бувший військовий міністр Порш. Що саме передавав міністерство Немојовському. Всі пніші міністри знII.III, невідомо куди, не подаючII про себе ніякої звістки. Кабінет Голубовича продержався в Київі всього 10 днів. 24. січня (ст. ст.) 1918. ста.10 ясно, що далі не можна вже держати Київа, не наражаючи його на повну руїну. 25. січня частина членів Малої Ради з головою Ради М. Грушевським і частина Рајн Наро- ніх Міністрів — зазначене вище її ядро, за виключенням Немовського, місце якого зайняв, як війсковийї міністр. 0. Жуковськийї укр. соц.-рев.) — виїхали разом з останніми військовііми частинами з Київа по дорозі на Житомир. *) Ніхто з меншостей“ з урядом Української Народньої - Республики не виїхав.

  • ) Випадково я не був на останньому засіданню Ради Народніх Міністрів,

на якому було вирішено опустити Київ, і через це не зміг виїхати з Київа разом з урядом. Наганяючи другого дня уряд пішки, я мав нагоду зробити це. Які спо- стереження в Київі і по-за ним.