Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/129

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


— 129 — Розділ І. Загальні засади. 1. Право власности на всі землі з їх водами, надземними й підземними багатствами в межах Української Народньої Республики від нині касується. 2. Всі землі з їх водами, надземними і підземними багатствами стають добром народу Української Народньої Республики. 3. На користування цим добром мають право всі громадян Української Народньої Республики без ріжниці полу, віри і національности, здодержанням правил цього закону. 4. а) Верховне порядкування всіма землями з їх водами, надземними і під- земними багатствами належить, до скликання Українських Установчих зборів, Українській Центральній Раді. б) Порядкування в межах цього закону належить : землями мійського користування — згідно з 38 6 і 7 — орtанам мійського самоврядування ; инішими — сільським громадам, волостним, повітовим і туберн- ських земельним комітетам в межах їх компетенції. 5. На верховний і місцеві органи порядкування землею покладається : а) забезпечення громадянам їх прав на користування землею, б) охорона при- родних багацтв землі від виснаження і вживання заходів до зросту цих багацтв. Розділ ІІ. Основні засади користування поверхнею землі. 6. Користування поверхнею землі дозволяється: а) для загально-ромад - ського господарства, коли органи державної влади, органи міського самовряду- вання або земельні комітети організують і ведуть ріжні користні підприємства загального або місцевого громадського значіння; б) для приватно-трудового госпо- дарства, яке ведеться власною працею -- окремими особами, семями або спіль- ними товариствами; в) під оселі і будівлі окремим особам і товариствам або громадських установам для мешкання або для торговельних та промислових під- приехств. Примітка до п. б) Тимчасово, у виключних випадках, наймана праця може вживатися, згідно з правилами, які встановлюють земельні комітети. 7. Органам державної влади, органах міського самоврядування і їх союзам та земельним комітетам надається право повертати й призначати потрібні площі земель для громадського користування з метою : а) охорони природних багацтв землі від виснаження і для раціональніщого їх використовування ; б) визискування багацтв землі і повернення прибутків з них на загально-громадські потреби ; в) заведення досвідних і зразкових полів, розсадників, питомників, селекційних станцій, а також для санітарних, благодійних, освітних та інших загально- корисних установ ; г) будування залізниць і инших шляхів 8. Землі відводяться земельними коміт эти ми в приватно-трудове користу- вання сільським громадам та добровільно складеним товариствам, які встановлюють правила порядкування відве геними їм землями здодержанням вимог цього закону. 9. Нормою наділення для приватно-трудових госнодарств новинна бути така скількість землі, на якій сімя або товариство, провадячи господарство зви- чайним для своеї місцевости способом, мали б користь, погрібну, як для 38- доволення своїх споживчих потреб, так і для підтримання свого господарства ; ця норма не повинна пет-евищувати такої скількости землі, яка може бути оброблена власною працею сімї або товариства. 10. Встановлення цієї норми й урівняння в користуванню землею про- водиться земельними комітетами і сільськими громадами під керуванням і після затвердження центрального орtану державної влади. 11. Садибні участки під ріжні будівлі і підприємства одводяться, згідно я правилами, встановленими державними орtанами, органами міського самовря- дування і земельними комітетами. . 12. Ніякої платні за користування не повинно бути.