стративного управління, не подав Секретаріят певних плянів, обмежившись загальною заявою про своє бажання поставити ті апарати на належну височінь і, між иншим, використати, як помічну силу, в боротьбі з анархією так зване „вільне козацтво“. Не порушував також Секретаріят і болючої справи припинення війни. Одним словом, про все те, що виходило за межі національно-політичної боротьби, говорилось в декларації без певности і піднесення, хоч і торкалось воно справ, які не менше національно-політичних боліли українські народні маси і вимагати свого розвязання. Цю несміливість, скажемо так, проґраму Секретаріяту в соціяльно-економичній частині його підкреслила й сама Мала Рада, зазначивши в своїй формулі переходу до чергових справ (з приводу декларації), що Рада „вимагає від Секретаріяту невідкладного та непохитного переведення в життя зазначеного в деклярації мінімума поставлених перед Україною в ході революції завдань переходового характеру, при отночаснім поширенню і поглибленню їх, аж до сповнення всіх завдань революції в цілім обємі“.[1])
Та чи міг Ґенеральний Секретаріят намітити инший проґрам роботи, ніж він намітив? Чи міг дійсно приступити „невідкладно та непохитно“ до переведення хоч би того мінімума революційних завдань, які було зазначено в декларації? Ні, не міг, мусимо відповісти на ці питання. Взявши Інструкцію Временного Правительства в базу в своїй роботі і тим самим одмовившись від революційних методів будівництва, що міг зробити Ґенеральний Секретаріат, цей сколок петроградського Временного Правительства? Земельна реформа: то чи міг він, будучи органом Временного Правительства з надзвичайно мізерною компетенцією, щось реального зробити в цій справі? Він, в ліпшому випадкові, міг перейняти на себе на Україні функції петроградського міністерства і займатись після цього, підготовленням питання про земельну реформу до Установчих зборів. Справа робітнича, торгу і промисловости, фінансів: які реформи можна було запровадити тут, коли там, в центральному правительстві, всім заправляли Коновалови, Кішкіни та Буришкіни — представники великого капіталу? Справа миру: що в ній міх, коли б і хотів, зробити безправний Ґенеральний Секретаріят? І не даремно представник рос. с.-д. Балабанов песимістично подивився на практичне здійснення навіть того мінімального проґраму, який намітив собі Ґенеральний Секретаріят в деклярації. Дійсно, трудно було і цей програм перевести в життя при стані повної залежности Секретаріяту від Временного Правительства і при його загальній орієнтації на помірковану частину української демократії і дрібної буржуазії.
Перед українською революційною демократією стояло в той гарячий час два шляхи: або ігнорувати Временне Правительство і самочинно переводити необхідні політичні і соціяльно-економичні реформи
- ↑ Між иншим, наведена ухвала Малої Ради інтересна тим, що вона свідчить про росходження між Центр. Радою і Ґенер. Секретаріатом, яке в цей час. вже виразно намітилось, а далі все зростало. Ґенеральний Секретаріат стояв завше правіще Центральної Ради.
