Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/137

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


— 137 — салдати в своїй масі обявили свій „нейтралітет“ в війні, а селянство просто дивилося, що з того вийде. І Центральна Рада „обіцяе багато“ і большевики ще більше: отже, поки що, не було рації за те — невідомо ще яке — більше“ воювати. Пізніщі наступи московських большевиків на Україну, — підчас яких українське селянство змогло вже перевірити політику большевиків на ділі, розслоїлось на свої складові частини і вкрило Україну широкою страшною хвилею повстань проти большевиків, — показали, що в цей час першого приходу мо большевиків на Україну селянство іменно тільки придивлялося, випробову- вало. Свідоміще національно українське трудово селянство та робіт- ництво не мало положило кривавих жертв в цій війні Україні з Мос- ковщиною, відстоюючи право на свое вільне національне самовизначення. 15. Житомирський період Центральної Ради. Приїхавши до Житомира, Центральна Рада і правительство були не в стані вести далі оборони Республики власними силами. З правительством одступила до Житомира невелика жменя війська (всього біля 2000 салдатів). З ним не можна було вести війни а ні з тими большевицькими військами, які наступали на Житомир з лівого берега Дніпра, а ні в „фронто- виками“, що перебували на Поділлю та Волині. Становище було без- вихідне. По шоссе, в Рівному, були большевики. До Бердичева відступали большевицькі війська в Козятина-Фастова, до Коростишева — з Київа. А до того ще й пануюча демократія Житомира зустріла — Центральна Рада — це буржуї. Вони нас обкрутили. Там заправляе Грушевський, буржуй, австріяка. — А Петлюра, його помішник, мужик багатий, 18 сіл має ... — Треба розігнати ту Центральну Раду ... Вона ось приведе нам поміщиків, що з нас шкуру здеруть. — Треба слухати большевиків. Вони нам все дадуть. Поміщиків виріжуть, а людям дадуть, кому що треба. - А так. Ось я хати не маю, то десь там на фільварку і дадуть мені. Мені казали вже : „Ей, дядьку, почекай, то будеш мати хату !“ Вже навіть казали „перебирайся“, та тільки я побоявся, бо сказали, що Центральна Рада Німців приведе. То я Семинашові платю 15 карбованців за рік та й знаю, що мені цан нічого не закине. А як застане в своїй хаті, то влупить. А от як больше- вики переможуть, то буде хата. — А то видумали якусь Україну. На чорта вона здалась. Не чути було про неї, а то на тобі. Нехай краще одна Росія буде, аби всюди большевики були. — Ото ж мій у якісь гайдамаки пішов, — обзивається літня жінка. — Втік. Може вже й живого нема. — Чорт його знае, що воно робиться. Той большевик, той гайдамака. Мабуть, вони всі гайдамаки, трясця їх матері ... — Та я сам би на ту Центральну Раду пуль з двадцять з великою охотою , Випустив ва я сам би неки, трясця - Та що ти плещен ? - обзивається знова якась друга літня жінка. — Мій вять членом у Центральній Раді, а ти бу нього стріляв ?! - Та ви, тітко, не сердьтесь. Слухайте, та мимо вух пускайте — Дурний ваш зять,. от і пішов у ту Центральну Раду. - Ти, я бачу, дуже розумний, — одказує жінка. Як би раду пiддержали, той :було і вже добре - Ось пiдожди, побачиш, як буде добре, як вернуться пани .