Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/14

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

по Україні, або йти разом з ним і, значить, збочувати вправо, держати курс на коаліцію буржуазії з демократією. Ґенеральний Секретаріят і став на цей другий шлях. Отже треба було робити з цього і всі консеквенції. Влаштовуючи в себе секретарства на зразок петроградських міністерств, Ґенеральний Секретаріят йшов і у всій своїй праці, за виключенням національно-політичних справ, слідом за петроградськими міністерствами. Нічого нового, відмінного від тодішніх петроградських правительственних методів „рятування революції“, Секретаріат не дава в і не міг дати. А що ті методи банкротували вже по всій Росії, не дали вони бажаних наслідків і на Україні. Стихійні прояви народнього невдоволеная пересунулись в Московщини і на Україну, і Ґенеральний Секретаріат, як і Временне Правительство, не мав ніякої змоги запобігти їм чи тим більше спинити їх.

16. жовтня (н. ст.) відбувся з'їзд ґубернських і повітових комісарів, автономної України“: київської, волинської, подільської, чернигівської і полтавської губерній. На цьому з'їзді яскраво виявилось, Як далеко вперед пішла революція і як одстав від неї Ґенеральний Секретаріат з своєю деклярацією і з своїми методами урядування. Комісар Шульгин, характеризуючи стан справ на Київщині, зауважив „недостроенiсть земельних, харчових і инших організацій“. Спостережено, говорив він, випадки, коли заходами земельних комітетів і без них селяне „заорендували “ для себе далеко більше землі, ніж того бажали поміщики. В ґубернії зайшов ряд конфліктів між населенням і власниками лісів із-за цін на дрова. Багато непорозумінь і конфліктів зайшло на економичнім ґрунті на бурякових плянтаціях. Як довідався комісаріят, готові вибухнути великі непорозуміння між робітниками та власниками цукрових заводів. По ґубернії йдуть самосуди. Міліція поставлена дуже слабо. Комісар Чернигівської ґубернії Д. Дорошенко подав з'їздові, що „в його губернії найбільшим лихом є наступаючий голод, який може довести до голодних бунтів, що в життю Чернігівщини помічається ціла низка непорядків.“

Аґрарні непорозуміння, крадіжі, грабіжі, поширюються по губернії. Міліція не стоїть на висоті свого завдання. А. Карначев, подаючи відомости про стан справ на Поділю, зазначив, що "в тих повітах подільської губернії, куди вступило військо при останніх відступанню, в селах зосталися чорні обгорілі стовпи. Камінецький повіт голодує. Землю селяне беруть на орендних умовах по вказівках земельних комітетів.“ Вязлов, комісар Волинської ґубернії, зазначив, що в ґубернії йдуть великі бешкети і погроми, які чинять салдати, а також відбуваються, масовi нарушення права, які заходять по всій губернії на аґрарній і лісовім ґрунті “. Родзянко, подаючи звідомлення з Полтавщини, зазначив також, що в ґубернії йдуть великі бешкети. „Помітна анархія. Селяне не дають хліба, жадаючи мануфактурних товарів. Міліція не здатна ні до чого.“ Стільки говорить ґазетярська хронікальна замітка про доклади комісарів про стан на місцях, в ґуберніях, підвладних Ґенеральному Секретаріятові. Ті самі „бешкети та анархія і масовi нарушення права“, переважно на економічному ґрунті, відбувались в той час по всій Україні — Харківщині,