Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/155

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


— 155 — ена без цьоріхаю, але на харьків .. родний жест в стилі кающого ся хворянина... але занаят , мало зрозумілий, кохи доводиться вирішувати всі ці про- кляті питання на ріжних окраїнах, в роді України. Не дурно національні кохуністичні партії, що входять в сках російсысуі, в роді польскої, ҳатидської, охіслати самовизначення націй туҳи, ідехе учредLif::: упокояється. Але у них становище значно простіше, ніж на Україні. І .1aтишсь: і польска партії в більшости дійсно: одна — латинська, хіруга — польска , своєму національному с аду (по крайній мірі в істнуванны .Татишів і Поляків ніхто не сумнівався). Не те на Вкраїні. Тут партія большевиків. Яi: і більшість промислового пролетаріату, складається, головним чином. із Росіян, як що не по національности, то по культурі. Висловіться проти самовизначення націй ніяково, і так русіфікаторами щирі Українці звуть. З знати Україну — душа не лежить (тим бі.ьше. що многі товариші до цієї пори в глибині душі переконані, п; Україну Грушевський видумав). І от починаються шукання. Ну, що ж, самовизначуйся ах: до відокрем- лення (щоб тобі ні на ні покришки), але тільки на віщо ж тут, безпремінне) у моїй партійній вітчині. Ну, хай вже буде собі навіть самостійна Україна (як що вже не можна без цього) де-небудь в Австралії або, на гірший кінець, навіть на напівдикій Волині і Поділлю, але на віщо безпремінно в Катеринославщині або там Херсонщині, не кажучи вже про Харьків ... Оттуу і "Tь пішли в: ці от вже дійсно нарошне (тільки не Грушевським) видумані республики хип.Іьо- матів, що здатні були подарувати Пет.Іюрам західну Україну, аби спасти "Вс.: налестини від страшної назви України“. в тому ж таки „Коммунисте“ (No. 5, 1918. р.) — офіціяльному optані Комітета Партії (большевиків) України — читаємо слідуючі рядки, що не менш яскраво, ніж Затонський, натють большевицьку по.. літику на Україні з початку революції 10 таганрозьких днів • „Геред партійними орtанізаціями України з перших днів Іюто-безрезневі революції повстали свої особливі задачі, які вимагати єхиного, загально-обовязко- вого і недвохзмістовного вирішення. Маючи готову відповідь на питання загально- російського характеру, відповідь, яку даваха наші спільні з'їзzu і наш спільний Центральний комітет, ми не мали такої ж ясної і недвохзмістовної відповіді на питання, що торкалися виключно України. Питання про Зrozy з українськок. соціяль-демократією, наприктад, вирішувалося К0:Кною місцевою партійною орta- нізацією самостійно: єдиного, спільного вирішення не було. Питання про форму обопільних стосунків України і Росії вирішувалося на підставі абстрактної форр- мули „право нації на самовизначення, а ми, авангард проI€таріату України. не? давали загальної відповіді на питання, яких же форм обопільних стосунків Ізма- гається пролетаріят України: чи домагається він краєвої (областної) автонсумії, федерації, самостійности, чи, моххе, він не бажає ніякого політичного відділу У країні, домагаючись безпосереднього звЯЗС кожного місцевого світу з все- російським центром. Загально - обовязкової віхповіді у нас на ці питання не було і не могло бути, бо ми не бух и обєї- нані у всеукраїнському масштабі. І далі. Коли повстало інтання про Раду, хіба у нас була єдина лінія ? Ні, не було, треба сказати ще одверто. І коли встало питання про протистав.Ӏення Раді свого совітського центру, хіба ріжні землі (области) не перешкоджати всіма си.там закріпленню цього центру і тим самим не ослаблювали боротьби з Центральною Радою? І це бу.0, і де явилось результатом необeднaнoсти наших партійних організацій у всеукраїнському масштабі : спільні задачі буІН, але спільного діання не було, бу10 землячество, кустарництво, сепаратизм, дрібні рахунки ріжних совітів і совітників, секретаріятів і совнаркомів, було все, що завгодно, тільки не бу10 одного: строгої прот€тар- ської централізації і орtанізованости. Цього не бу.10, і це було одною з най- головніших причин нашої слабости.“ Стільки говорять признання самих большевиків-комуністів про їхню діяльність на Україні. Вони непохитно свідчать ще раз, що