Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/159

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

— 159 — вернення поміщиках права власности на садиба і цілий їх інвентарь, звертаючи увагу уряду на те, що живий і мертвий інвентарь в чужих руках гине; 3) вимагає забезпечення в українській державі правного ладу, однакового як для працюючих селянсько-робітничих хас, так: і для визискувачів-поміщиків та буржуазії і 4) вимагає поповнення складу Центральної Ради представниками від „хліборобів. Для пере- дачі своїх домагань Центральній Раді з'їзд обрав детеrацію (в числі 200 дуіп), яка, на чолі з С. Шеметох, і явилась в Киів 26. березня. На нараді представників фракцій Центральної Раҳи з представниках Ішеметівської делеrації (ця ҳеxеrація хотіла була виступити зі своек) „деклярацією прямо на засіданню Центральної Раҳи і була дуже невдоволена, коли їй запропонувати переговорити з окремими фракції- ними представниками та з відповіҳН III и чтенами уряду) хлібороби“, домагались головним чином трьох річей: 1) скасування земельного закону Центральної Ради з відновленням права власності на землю : 2) поповнення складу Центральної Ради „хліборобахи“ і 3) скасування переведених вже виборів до Українських Установчих зборів. Одночасно „хліборсби“ дуже гостро виступали проти робітниче-селянських органі- зацій, особливо проти Селянської Спілки, називаючи ці організації „злодійськими“, проти Центральної Ради і соціалістичного правительства, Не добившись бажаних їм змін в складі центральної Ради та в її політиці, ,хлібороби з галасом і лайками (які друкувалися на сто- рінках органу українських соціялістів-федералістів „Нова Рада“) по- вернули додому.*) З цього часу намітився повнийї і тіснийї контакт партії „хлібо- робів-демократів“ в „Союзомъ Земельныхъ Собственниковъ“, направлений на повалення Центральної Ради. Через „Союзъ Земельныхъ Собст- венниковъ“ партія війшла, як активний чинник, в систему поміщицько- німецької акції проти Центральної Ради. одверте „братання“ великої аграрно-промислово-фінансової буржуазії України з німецькими реакційними фенералами, для якох і Центральна Рада і соціалістичне правительство бухи чужі і ворожі з їх демократичними традиціями. Дрібно-буржуазна українська інтелігенція „воспрянула духом" і почала піцтюпцем бігти за великою буржуазіею, як перед тим бігла за соціялістами. Вона почула себе тепер звільненою з того тяжкого соціялістичного полону, в якому перебувала кілька місяців перед цих Легко зітхаючи, вона прилюдно виявляла тепер свою радість, що може. нарешті, виявити свое справжне обличча. Яке досі примушена була „В імя державного будівництва“ ховати під маскою. Оден з лідерів українських соціялістів-федералістів, О. Шульгин, в своїх мірку- ваннях соціяліста-федераліста" (в статі Зміна тактики) так писав з приводу цього визволення своєї партії : „Ми повинні показати своє інце. }и — соціалісти не на кінчику язика, не через моху, а по г.IHбокому переконанню, але ідею класи, її

  • ) Детеtація одвідала міністрів-есерів (ІІ етухина), висловивши їх сві»

признання та подяку за оборону інтересів земельних власників.