Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/163

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


—. 163 — перевороту була закінчена, Центральний Комітет цієї партії постановив 27. квітня (за два дні до перевороту) одкликати своїх членів в кабі- ету Голубовича, охарактеризувавши його в своїй постанові, як „нез- датний стати на шлях реальної роботи і неспосібний до праці. *) Пруські юнкери, нарешті, прислухались до цього інтернаціональ- ного голосу поміщиків, банкирів та фабрикантів України, до голосу хліборобів власників і демократів, до голосу соціялістів-федералістів і соціялістів-самостійників і свого власного, що такий охочий був по- грабувати Україну, і силою штика задуреного німецького салдата по- касували все : і Центральну Раду в соціялістичним правительством, і Установчі збори і, нарешті, саму українську державність, 18. Німецьке військо стає по стороні буржуазії і доконне дер- жавного перевороту на Україні (розгон Центральної Ради і встановлення гетьманщини). Роздивившись в місцевих обставинах, зазнайомившись в поміщиками та иншими буркуазними групами, німецьке військове командування не могло вдержатись перед спокусою „навчити“ „збольшевиченого, робітника та селянина. „Заве- дення порядку“ Німці почали з відновлення поміщицьких господарств. Робилось це спочатку шляхом не одвертих офiцiяльних наказів, а теро- ром над селянством. Всіх запідозрених в „большевизмі“, в грабуванню поміщицьких маєтків, виловлювалось і розстрілювалось після вироків німецького полевого суду, а то й без них. Налякане цими карами селянство добровільно“ відмовлялось від забраної у поміщиків землі і вертало панам розібраний перед тим сільскогосподарський інвентарь. Такий самий терор iстнував і в городах супроти робітництва. І тут німецьке командування виловлювало запідозрених в большевизмі і тягло до суду — не українського, а свого -- німецького. Власно з цих судів і почалось явне втручання німецького ко- мандування у внутрішні справи Республики. Зде-якого часу тюрми почали переповнюватись громадянами Української Народньої Респу- блики, засудженими німецькими та австрійськими військовими судами. Міністр юстиції М. Ткаченко відповів на це (23. марта) гострим циркулярок до прокураторів окружних судів, в якому нагадував, що чужі суди не мають сили в У. Н. Р., що для покарання злочинців громадян У. Н. Р. iстнув звичайний український суд і військові суди при українських військових комендантах і що, таким чином, „засуд- жування німецькими й австрійськими судами громадян У. Н. Р. е втру- чанням в законну судову власть і тому являеться беззаконним Вчинком“, якому ніхто не повинен допомогати, а також не виконувати вироків німецьких судів. Циркуляр цей справи не поправив і тільки послужив до загострення відносин між українськими властями і прусь- кими юнкерами. **)

  • ) Заслуговують на увагу виступи соц.-фед. ІІІ елухина (міністра юстиції)

в Центральній Раді, якими він намагався виправдати втручання німецького військо- вого командування у внутрішні справи . Української Республики, зокрема у ві- домство юстиції.

    • ) с. II елухин (що заступив місце М. Ткаченка), намагався потім загла-

дити негарне вражіння“ від цього циркуляра. - ..... тераса.