- 170 ашу наго, у Німців, робітничі си вання оповістило, що професійні робітничі спілки і навіть міністерство внутрішніх справ повинні просити у Німців дозволу на святкування 1. травня та на зібрання. Цим чашу нашого терпіння вже переповнено. Ми мусимо рішуче заро- тестувати таким способом, щоб у пана Айхгорна на далі відпала охота розпоряджа- тися нации внутрішнім життям. Оскільки в нашім народі не буде панувати думка, що Німці прийшли до нас не для того, щоб відновляти старі соціальні і націо- нальні відносини та повернути старий земельний лад, остільки зможе наше прави- тельство виконувати заключені договори. Ті німецькі провідні кола, про котрі кажуть, що вони мудрі Німці“, в данім разі сліпі, бо вони сами себе ведуть такою політикою до пропасти і разом ведуть туди ті народи, які звязані з ними. Сліпі німецькi tенерали звикли у себе прислухатися до голосу власницьких кол і думають, що й тут можна стати на цей шлях еднання великих власників і бур- жуазії проти робочої верстви. Ми мусихо наперед сказати, що, коли таким чином праці правительства будуть робитися перешкоди, підписаний з Німеччиною торго- вельний договір не може бути виконаний. Через те щi-tенерали є ворогами не тільки нашого, а й всього робітництва, в том числі й німецького, яке вже чотирі роки проливає свою кров. - Ми всі повинні злучитися в рішучому протесті і повинні домагатися, щоб . Берлін і Відень звернули увагу на те, як псують тут відносини, що може довести
- до невиконання договорів і тим пошкодити центральним Державам у війні.
Ми повинні домагатися усунення з України теперішніх полководців. Але разом з тим ми повинні подивитися на корінь і скріпляти наше правительство, щоб не трапилось одночасно таке, як тепер, що в однім відділі є люде, які тримаються зовсім ріжних поглядів ... Тепер настав час рішучої боротьби. Ми до цієї боротьби змушені і ми її поведемо* (Грімкі оплески на лавах депутатів і серед публики). . . Другу велику промову сказав від української соціяль-демократії Мартос. „До чого може привести наказ Айхгорна ? почав промовець: підчас панування на Україні большевиків я був на селі і саме в такім місці, де все вже було підготовлено до того, щоб арештувати місцевих большевиків. Але тут надійшла вістка, що проти большевиків йде німецьке військо, яке несе з собою старий лад. Коли я, не маючи ще певних відомостей, став говорити селянам, що то, може, й не німецьке військо, вони послали туди своїх розвідувачів, і ті наочно пере- коналися, що то за військо. І от тоді селяне почали рішуче казати: „Ми всі поляжемо, але землі і свободи не віддамо та не допустимо повернення старого ладу. Коли ми піддамося Німцям і дамо завести старий лад, тоді ми зовсім загинемо, бо Німці заберуть нас у військо і пошлють на французький фронт“ ... Очевидно, село досить вірно оцінює німецьку небезпеку, але воно ще спокійне, поки має силу Центральна Рада. Селяне готові хоч і зараз заплатити податки, дати Німцям хліба, худоби та всього, що треба, але тільки дати і доти, доки буде правити Центральна Рада. Коли ж починає розпоряджатися Айҳгорн, селяне кажуть: „Це — Корнілов ... Пани і буржуі знюхалися з Німцями і заводять старий режим“. З цього поняття зроблено належні практичні висновки. Зрозуміло, що Німцям важно, щоб наші поля були засіяні. Але коли після того, як засів кончився, Айхгорн видав приказ про те, як повинен переводитись цей засів, це вже щось ннніе. Очевидно, що Айхгорн робить такі вчинки на свій риск та в інтересах своєї верс-ви, а не в інтересах німецької держави ј німецького народу. Тут мало буде домагатися від німецького правительства негайного усунення Айхгорна ; треба домагатися, щоб видано було приказ всьому німецькому військо- вому командуванню не втручатися у наші внутрішні справи. Коли ж цього не зробиться, нехай Тенерал Айхгорн знае, що йому доведеться держати тут не 300 тисяч, а 3 міліони війська, так щоб в кожнім селі була залога і на кожних 20 кроків залізниці варта, бо нехай не забуває, що тут живе 30 міліонів народу ... Моде, тоді не буде Центральної Ради, може, навіть, нас не буде, але для нас вäжніце — і ми навіть бажаемо — щоб краще зовсім не було, ніж вона має стати тим, чим став бесарабський Сфатул Церій. До всього цього привела політика нашого міністерства закордонних справ, яке не подбахо про те, щоб заключити з німецьким правительством докладні умови - - - - - - - - -
