ментською комісією. Конституція ця призначалась до внесення в Українські Установчі збори. Вироблення її припадає переважно на той момент, коли ще революція на Україні переходила фазу національно-політичну, коли клясова боротьба ще не ставила виразно на порядок денний завдання творення робітниче-селянської державности і коли, після цього, вся українська демократія стояла ще міцно на грунті демократичного парляментаризму, не маючи на оці введення в систему державного управління в тій чи иншій формі клясових орґанів робітництва та селянства — рад робітничих та селянських депутатів. В дні, коли ця конституція розглядалась в Центральній Раді, більшість української революційної демократії стояла вже, як це видно хоч би з III й IV Універсалів Центральної Ради, на иншій позиції. Одначе момент не сприяв основному переглядові виробленого раніще проєкта конституції, і він був ухвалений майже без зміни, в редакції комісії. Це треба мати на увазі при оцінці Конституції.
Зміст цього основного закону слідуючий:
(Статут про державний устрій, права і вільности УНР).
1. Відновивши своє державне право, яко Українська Народня Республика, Україна, для кращої оборони свого краю, для певніщого забезпечення права і охорони вільностей, культури і добробуту своїх громадян, проголосила себе і нині єсть державою суверенною, самостійною і ні від кого незалежною.
2. Суверенне право в Українській Народній Республиці належить народові України, цеб-то громадянам УНР всім разом.
3. Це своє суверенне право народ здійснює через Всенародні Збори України.
4. Територія УНР неподільна, і без згоди Всенародніх Зборів в ⅔ голосів присутніх членів не може відбутись ніяка зміна в границях Республики або в правнодержавних відносинах якоїсь території до Республики.
5. Не порушуючи єдиної своєї власти, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи принципу децентралізації.
6. Націям України УНР дає право на впорядкування своїх культурних прав в національних межах.
7. Громадянином УНР вважається кожна особа, яка це право набула порядком, приписаним законами УНР.
8. Громадянин УНР не може бути разом з тим громадянином иншої держави.
9. Громадянин УНР може зложити з себе громадські права заявою до Уряду УНР з захованням приписаного законом порядку.
10. Позбавити громадянських прав громадянина УНР може тільки постанова Суду Республики.
11. Актова, громадянська і політична правомочність громадянина УНР починається з 20 літ. Ніякої ріжниці в правах і обовязках між чоловіком і жінкою право УНР не знає.
12. Громадяне в УНР рівні в своїх громадянських і політичних правах. Уродження, віра, національність, освіта, майно, оподаткування не дають ніяких привілеїв в них. Ніякі титули в актах і діловодстві УНР вживатися не можуть.
