60. Суд в УНР одбувається іменем її.
61. Поступовання в суді має бути прилюдне і устне.
62. Судова власть в рамках цівільного, карного і адміністраційного законодавства здійснюється виключно судовими установами.
63. Судових вирішень не можуть змінити ні законодатні, ні адміністраційні орґани власти.
64. В яких випадках адміністраційні органи можуть накладати й екзекувати кари — про те рішає виключно закон.
65. Суд для всіх громадян Республики один і цей самий, не виключаючи й членів Всенародніх Зборів та членів Ради Народніх Міністрів, з захованням при цьому постанов § 58 цього закона.
66. Найвищим Судом Республики являэться „Ґенеральний Суд УНР“, зложений з колєґії, вибраної Всенародніми Зборами на протяг пяти літ.
67. Ґенеральний Суд являється найвищою касаційною інстанцією для всіх судів Республики і не може бути судом першої та другої інстанції та мати функцій адміністративної власти.
68. В усім иншім орґанізація і компетенція судів та особи і речевої приналежности судової установляється законом.
69. Кожна з населяючих Україну націй має право в межах УНР на національно-персональну автономію, цеб-то право на самостійне устроєння свого національного життя, що здійснюється через орґани Національного Союзу, влада якого шириться на всіх його членів, незалежно від місця і поселення в УНР. Це є невіднімаєме право націй, і ні одна з них не може бути позбавлена цього права або обмежена в ньому.
70. Населяючим територію УНР націям — великоруській, єврейській і польській — право на національно-персональну автономію дається силою цього закону. Нації ж білоруська, чеська, молдавська, німецька, татарська, грецька та болгарська можуть скористуватися правом національно-персональної автономії, як що до Ґенерального Суду про те поступить заява від кожної нації зокрема, підписана не меньш як 10.000 громадян УНР без ріжниці полу і віри, не обмежених по суду у своїх політичних правах, що заявляють про належність свою до даної нації. Ґенеральний Суд розглядає заяву в публичному засіданню в строк не пізніше, як через 6 місяців зо дня її подання, сповіщує про свою постанову Раду Народніх Міністрів і оголошує її до загальної відомости. Зазначені заяви від націй, які не перелічені в цій статі, подаються на розгляд Всенародніх Зборів УНР.
71. Для здійснення зазначеного в § 69. права, громадяне УНР, належні до даної нації, утворюють на території УНР Національний Союз. Членам кожного національного союзу ведуться іменні списки, які в сукупности складають національний кадастр, який по складанню публікується до загальної відомости; кожен громадянин має право вимагати, як свого включення в даний національний кадастр, так і виключення з нього, з огляду на заяву про неналежність його до даної нації.
72. Національний Союз користується правом законодавства і врядування в межах компетенції, котра точно встановляється в порядкові, зазначеному в § 75 цього закону. Національному союзові виключно належить право представництва даної нації, яка живе на території УНР, перед державними і громадськими установами. Законодатні постанови, які видаються національними зборами в межах компетенції національного Союзу (§ 75), належать до оголошення в загально-установленому порядку.
73. З загальних засобів УНР та орґанів місцевого самоврядування одчисляєтьться в роспорядження національного союзу на справи, якими він завідує, із сум, взагалі призначених на ці справи, певні частини, пропорціональні кількости членів даного національного союзу.
