мінню з ґенеральним секретарем для внутрішніх справ і орґанами місцевого самоврядування“.
Біля цієї справи, як і треба було сподіватись, знову розпалилися пристрасти. Першими заворушились ідеольоґія великодержавної російської буржуазії — кадети. Член Малої Ради кадет Крупнов, вислухавши деклярацію Ґенерального Секретаріяту, зажадав безконечних пояснень до неї від Секретаріяту і, в першу чергу, пояснень в справі скликання Українських Установчих Зборів. Що розуміє Ґенеральний Секретаріят під Українськими Установчими Зборами? многозначно питав цей пан. І коли Голова Секретаріяту В. Винниченко відповів, що „Українські Установчі Збори на українській мові означають та саме, що й на російській або французькій“, представник кадетів зажадав занесення цієї відповіді Винниченка до протоколу засідання. А через кілька днів після цього, по постанові київського краєвого комітету Партії Народньої Свободи, кадети вийшли зі складу Центральної Ради, заявивши, що вони не можуть погодитись з деклярацією Ґенерального Секретаріяту, особливо з тією її частиною, яка говорить про скликання Українських Установчих Зборів та про представництво України на міжнародній мировій конференції.[1]
Та кадетами справа не обмежилась. Слідом за ними підняла знову ґвалт і пануюча демократія. Коли прийшло на засіданні Малої Ради (23.–31. жовтня н. ст.) до практичного обміркування справи скликання Установчих Зборів, представники „меньшостей“ гаряче запротестували проти піднесеної референтом (укр. соц.-рев. Севрюком) думки про суверенний характер Українських Установчих Зборів. Ось уривок з ґазетного відчиту про те засідання Малої Ради:
„Рафес (бундівець) вказав на те, що в деклярації Секретаріяту, прийнятій і представниками меньшостей, не згадується термін „суверенність“. Коли ви стоїте за неподільною Росією, говорив він, то ви не повинні говорити про суверенність. Ви кидаєте масам гасла, які можуть викликати всякі утопійні мрії. Розрив з Російським Установчим Зібранням ми вважаємо контр-революційним актом і будемо з цим боротися.
Балабанов (рос. с.-д. меньш.), вказавши на те, що, очевидно, мова йде про самостійність України, заявив: ми будемо боротися проти таких тенденцій. Хай Українці не переоцінюють своїх сил.
Скловський (рос. соц.-рев.) говорив: ми стоїмо за федерацію, але не таку, якої добиваються Українці. Коли ви хочете відокремитися від Росії, видвигайте гасло суверенности. Але коли нема такого бажання, то приступіть до праці по скликанню національного сойму.
- ↑ В своїй заяві до Центр. Ради з приводу виходу з її складу, краєвий комітет Партії Народньої Свободи, між иншим, писав: „Деклярація Ґенер. Секретаріяту виходить за межі угоди з Правительством. Маючи на увазі скликати Українські Установчі Збори і домагаючись українського представництва на міжнародній мировій конференції, Українська Центр. Рада відкрито стає на шлях розділу Російської держави.“ Далі комітет партії, докладно спинившись „на тій небезпеці, яка грозить краєві і заселяючим його народам від проєктованого Секретаріятом вільного козацтва“, протестував „проти самої ідеї творення вільного козацтва, якої не можна погодити з розумінням державності і яка компромітує Ґенеральний Секретаріят, як орґан Временного Правительства“, бо, мовляв, „не тільки здійснення, але й сама пропаґанда цієї ідеї, штовхають народню масу до такої авантюри, наслідків якої не можна передбачити“.
