— 182 — зовсім не була чужа ідея соціялістичної революції і совітської власти, під впливом жахливої і брудної, ҳалекої від соціалістичної творчости „практики“ російських большевиків на Україні, захиталась, спинилась на роздорожжі, не можу чи одріжнити в тому кровавому хаосі чистого верна соціалістичної революції від посліду, шкідливих плевелів. Частина української революційної інтелігенції була цим способом морально розбита, знесилена. Друга ж частина, можливо, більша, під впливом почуття загроженої національної державности і культури, кинулась в бік, вправо; рішила свідомо бльокуватись хоч би й з буржуазними верствами, аби врятувати національно-політичні здобутки української революції. Нема чого говорити тут про загальне загострення національної боротьби на Україні і зріст націоналізму, як українського, так і москов- ського, та почасти і жидівського — серед самих широких демо- кратичних і дрібно-буржуазних верств людности. В полумї національ- них пристрастей соціально-економичні завдання революції блідли і багацько тратили в своїй активности. - На грунті цього розбиття сил української революційної демо- кратії. її поправiння, зросту національних - почувань і почуття загро- жености національно-політичних (а з ними вязались і соціально- економичні) здобутків української революції, що принесла війна в Московщиною, знайшли свое місце „сепаратпе“ заключення миру УНР і потім німецька „допомога“, яку дорого оплатила українська і російська революція. Не на користь була ця війна і Совітській Росії. Цілей, які переслідували російські большевики: встановлення на Україні совіт- ської власти для переведення в ній соціялістичної революції і приєд- нання України до Московщини для найкращого використовування останньою природних багатств України — в першу чергу для забез- печення Московщини збіжжам, цукром, вугіллям та залізом, — не було досягнуто. Замісць совітської пролетарсько-селянської держави (чи Української Народньої Республики, дружньої до Московщини), в резуль- таті війни явилась реакційна гетьманщина. Замісць нормального товарообміну, який, безумовно, був би встановився між УНР і Совіт- ською Росією, російські большевики скористувались тільки тим, що встигли на спіх награбувати на Україні підчас короткої окупації її своїм військом. Та, певно, не даремно кажуть, що не буває лиха без добра. Так і в цій війні. По-за великою шкодою, яку вона принесла обом народам, дала ця війна де-що і повчаюче та політивне. Поперед всього вона поставила у весь зріст, в інтернаціональному масштабі, проблему українського національно-державного відродження. Російський боль- шевик що звик дивитись, слідом за своею реакційною імперіалістичною буржуазіею, на Україну, як на вічну кольонію Московщини, а, на український народ, як на пасивну, несвідому, малокультурну українську етнографичну масу, що може цілком задовольнити свої приспані віками віту національно-політичні і культурні вимоги дарованок пануючою хосковською націею тою чи иншою національно-культурною автономіею,
