культурним, а й соціяльно-економичним потребам, яка буде його робітниче-селянською державністю.
До цих кінцевих заміток слід додати ще, що, повернувшись до Київа, правительство УНР відновило було свої заходи, справлені на заключення мира з Совітською Росією. Рада Народніх Комісарів дуже неохоче відгукнулась на ці заходи, але, додержуючись умов берестейського договору, погодилась, врешті, на відновлення мирових переговорів з Централною Радою.[1] В двадцятих числах квітня правительством УНР для ведення мирових переговорів з Совітською Росією було призначено мирову делєґацію в складі М. Порша (укр. с.-д.), М. Чечеля (укр. с.-р.) і Д. Ісаєвича (укр. с.-р.). М. Порш мав бути головою цієї делєґації (між иншим він погоджувався на це призначення тільки при умові ведення переговорів на Україні, а не в Росії). Член делєґації Д. Ісаєвич навіть був виїхав з Київа в напрямі до Курська, де малось остаточно вирішити, спільно з делєґацією Совітської Росії, питання про місце переговорів. Та до мирових переговорів так і не дійшло. Гетьманський переворот обірвав їх. Пізніше переговори відновились вже при гетьманському уряді.
Так сумно закінчилась війна між Українською Народньою Республикою і Совітською Росією. Люта реакція на Україні, тяжке становище революції в Росії — ось головніщі висліди цієї війни.
- ↑ 1. квітня 1918. р. Рада Народніх Міністрів Української Народньої Республики звернулась по радіотелєґрафу до Совєта Народніх Комісарів з такою пропозицією: „Уряд Української Народньої Республики не раз пропонував вам спинити не з нашої вини роспочату і не нами оповіщену війну і визначити окремим договором наші гряниці і наші правні відносини. Останнім кроком в цьому напрямі було звернення голови нашої мирової делєґації в Берестю до голови російської делєґації на початку березня. У своїй відповіді п. Сокольніков вказав на відсутність з його боку необхідних інструкцій і уповноважень і обіцяв негайно порозумітись з цього приводу з своїм урядом. Довідавшись тепер про ваш намір заключити мир з Українською Народньою Республикою і вважаючи, що спинення межиусобної війни покладе тверду основу для мирного співжиття двох ворогуючих народів, Рада Народніх Міністрів пропонує Урядові Російської Совітської Республики негайно роспочати переговори про умови демократичного миру і вказати місце і час першої зустрічі наших делєґацій.“
На цю телєґраму Совєт Народніх Комісарів відповів, що він не вів війни з Українською Народньою Республикою і що те, що Уряд Української Народьної Республики називає війною між Україною і Росією, являється межиусобною горожанською війною ріжних верств українського народу.
