Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/187

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


--- 187 — 11ротягом неве. 11:) го часу Го:10вній Раді підпорядкуватися численні міс !!" 1:1 Фр:анізації, ніс.18 чого спілка перетворилась в міцну і венку орtіанізацік», x 11 російський Ночтово-телеграфний союз все ще воро::е ставився Д) неї, не хотів йти : Спілкою і на 1кі коміромісні, що ротоінува. І, з боку останнь)ї, і «Tit- ранн» ганьбів орtанізаторів; Спі.н. 4. Добровільна, нанів-військова організація •е.1 Інства, відома нід іменем ", вільного 1:03:аццтва“, виникла цілком стихійно, почасти під ВІІ.1 ИВОМ ІІ отреби охорони (с. від бани, Итизму і трагілінз, [o Iloa.III II инте: ніс.1 yila,Ду 40- революцій ІШІх орtанів безпечеінства на місцях, почасти під він.ІВ свідомості необхідности зброійної оборони економично-K111сових інтересів селянства, іночасти к під віливом романтно-історичних традиції — «ногадів про ко:ТИНГ Le: козакування За кілька місяців цей рух досить знач) розрісся. В травні-червні (ст. ст.) де-які повіти Київ ІІЦИН І цілком „иокозач І.Ісь“. Спочатку рево.Іюційна демократія не звертала особливої уваги на цей рух, а.не пізніше, власне ісля ІІ Всеукраїн- ського військового з'їзду, lенеральний військовий комітет і енеральний Секре. таріат почали вживати заходів до того, щоб ввести цей рух в певну колію і правові форми, маючи на увазі, що, залишений без кeрoви 1 ва, він може підпасти нід BIII HB ріжних авантюристичних с. 14:ментів, як вон() потім і сталося в дійсности. в перних числах жовтня (ст. ст.) відбувся в Чигирині на Київщині, Перший український з'їзд Вільного Козацтва, який розг:ІЯнуп справу поширення і внутрішнього устрою „козаччинии“ на Україні і виніс «ті- дуючі постанови : „1. Закладаючи, по стародавньому звичаю предків-запорожців, перші під- валини організованої збройної силі української демократії, поставити собі на i1 - першим завданням, щоб вільне козацтво стало військом народу і щоб єдинок метою його істнування була охорона інтересів і прав народу, а не пануючих клясів, до якої бнації ці класи не належали. . 2. Утворити lенеральну Козацьку Раду з Наказним Отаманом на чолі. Генеральна Рада має в найближчім часі скликати туберніяльнi з'їзди, щоб обрати кошових отаманів з старшиною, що надасть організованости і сили козацькому рухові. 3. З огляду на те, що Тенеральна Рада робитиме велике діло по охороні здобутків революції та прав народу, а також бере на себе захист крак від. руїни в час демобілізації, з'їзд домагається, щоб на утримання енеральної Ради та всієї старшини було призначено державні кошти. Генеральна Рада Вільного . Козацтва має перебувала стало в м. Білій Церкві на Київщині.“ Цими постановами I з'їзду вільному козацтву надавалось вже виразної форми якоїсь автономної військової організації, тоді як воно по суті не було таким і мало розвиватись в иншому напрямку. Так, по думці київського тубер- ніяльного національного з'їзду (що відбувся 1.—2. вересня н. ст.), вільне козацтво мало бути народньою міліцією, підпорядкованою, місцевим революційним орtанам. З'їзд в цій справі постановив негайно по всій Київщині зорtанізувати з людей, необовязаних до військової служби, вільне козацтво, котре, будучи в розпоряди- мости українських революційних інституцій, виконувало б обовязки народньої міліції і боронило інтересів трудового народу України і української революції.“ Разом з тим з'їзд постановив „прохати Генеральний Секретарія вжити рішучих заходів, аби військова влада видала обраним козакам зброю, котру вони мали б завше при собі.“ Саме селянство дивилось на вільне козацтво, як на ту реальну силу, яка зможе не тільки забезпечити його від грабіжів і бандитизму, а ще й допоможе йому одстояти свої клясово-економичні інтереси. „Робітнича Іазета“ (Ев. Кася- ненко: „Вільне козацтво“ — Вpaжіння з Туберніяльного з'їзду) писала між иншим слідуюче про завдання і цілі вільного козацтва, як вони виявились в життю : „Ідея вільного козацтва — це оборона прав вчорашніх рабів від завтрашніх гнобителів .. Вільне козацтво багацько користи несе трудящому селянству. в Звенигородщині воно спинило розбій і встановило спокій. Своїм авторитетом пособило в однім місці розділити луг поміж селами, а в другім — не дало па- нові вести хижацького рубання лісу та встановило плянову експльоатацію його. 2