Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/189

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


— 189 — е може наричних і на иншої комбін . . . форми якогось соціального орtанізму залежать від тої або иншої комбінації основних чинників — економичних, політичних, історичних і инших. Тому кождий чесний і послідовний марксист ніколи не може наперед відхрещуватися від тих або инших політичних гасел. Коли б комбінація основних чинників укладалася так, що їх надбудова — політична форма — вимагала б незалежности, я мусів би признати й ту форму, хоч для України не передбачаю цього. Такі ж думки висловлював я і три роки тому назад у своїй нелеrальній брошурі під заголовком „Наші орієнтації", виданій нашою партією. Тоді мала де-яку тенденцію розвиватися австро-німецька орієнтація і самостійництво. При- чиною цього було відоме всім жорстоке переслідування українства царизмом. Борючися з цими тенденціями. я старався довести, що для робітничої кляси України та для всієї України ні австро-німецька орієнтація, ні російський царизм не можуть бути корисні. Одна орієнтація повинна бути — це самоорtанізація української демократії, одна надія тільки на себе, на свою зорганізовану силу. Самостійництво я вважав тою ідеєю, котра виходила швидче з розпуки, змрій, з емоції її прихильників, а не з обєктивної можливости і необхідности. Тому для політичної діяльности того часу вона була зайва, а тим самим і шкідлива, бо відтягала увагу і сили від щоденного і необхідного. Революція знищила царизм, аз ним і всякі підстави розшуки, самостій- ництва й австро-німецьких орієнтацій. Тепер, коли в демократично-федеративні республиці Росії розкриваются перед кождою нацією такі широкі, такі захоплюючі перспективи творчости, розвитку і багатства, ніяких орієнтацій, крім федеративно- республиканської Росії, серед більше або меньше відповідальних революційно- демократичних політичних трупи українства нема й, очевидно, не може бути. Та я скажу ще більше, скажу те, що говорив і в згаданій брошюрі: не - відховляючись від жадної політичної форми, навіть від незалежности, як би того вимагали соціально-економичні й инші умовини і коли б це пособляло цілі вся- кого соціяліста - соціялізмові, я тоді ж для цієї цілі, для соціялізму, найшов би в собі стільки мужности, щоб відмовитися від усяких національно-політичних форм, як би переконався, що вони шкодять соціялізмові. в тім заходить ріжниця між національними соціялістами і просто націоналістами. Для соціяліста національ- ний розвиток — необхідна, природна і користна умовина і засіб зближення людства до вищих форм соціального життя, а для націоналістів - сама ціль, остання ціль, на якій вони спиняться, захолонуть і потім рушать назад. Та все-таки можна поставити питання: чи дійшов за ці три роки розвиток: України до необхідности незалежности ? Очевидно, ні. І я і мої товариші по партії на засіданні Малої Ради 23. жовтня ясно зазначиди економичний звязо: України з державною цілістю Росії, звязок, який зостався і до сьогодня. Певно, не можна відкинути й історичного та культурного звязку, котрий по волі і по- неволі за триста літ перебування України в складі російської держави вріс в наше життя, духове і матеріальне. Думати, що цей звязок в найближчім полі- тичніх часі розірветься, було б простою непотрібною мрією, а не політичною реальною аналівою. з другого боку, незалежність не можлива також і з міжнароднього пол()- ження. Україна не мав таких сил, аби, відірвавшися від Росії, не впасти в обійми якоїсь сильної імперіялістичної держави. Коли Польща, розвинена більше, ніж Україна, •і під національним і під політичним оглядом, матиме дуже проблематичну самостійність, про Україну нема що й говорити. В кокдім разі, , хи не хогли б мати економичної самостійности, а коли так — не могло б бути і політично-національної. Тому можна рішуче і без хитань сказати: комбінація основних чинників соціально-політичного життя України не вимагає незалежности, яко політичного державного оформлення його. Чи вимагатиме в дальшій будучині ? На це ніхто нічого певного не може скавати в дану хвилю. Та, не відхрещуючися від жадних форм, які можуть повстати далекій будучині в силу необхідности, можна мати й тепер відомі ідеали, які намічаються і сам им життям. Такі ідеали докладно і твердо означила вся зорtанізована українська демократія: це — федерація російської республики і участь в ній України, як рівного з иншими державного тіла. Це заявили і Центральна Рада і Тенеральний Секретаріат в найдокладніших і недвозначних , раїни, як демократія: дав ідеали доста мати й