— 192 — проведено це „соглашателями“ на Нараді, хоч не було, здається, ні одного про~ мовця на Нараді, який би боронив невідповідальність правительства перед неред- парляхентом. Демократична Нарада утворила „Тимчасову Раду Республики“ (яка наче б-то хала заступати розвязані Державну Духу і Державну Раду — в числі 555 членів, з них 388 представників демократії і 167 представників цензових елементів (переважно кадетів та представників торгово-промислової групи), козаків, представників національностей і инш. Мандати демократії було поділено головним чинок між радами робітничих, салдатських і селянських депутатів, соціалістичними партіями, новими земствами, мійськими самоврядуваннями, революційними громад- ськими організаціями, кооперативами тощо. Большевики не взяли участи в роботі „Ради Республики“. Так само і Центральна Рада, якій було одведено в „Раді Республики“ сім місць, не по- спала до неї своїх представників. Те саме зробили, здаеться, і де-які инші національні представництва. 8. В склад Временного Правительства тепер входили : Керенський — міністр-президент і Верховний Головнокомандуючий арміями ; Нікітін - внутрішних справ та почти й телеграфу; Малянтович — справедливости ; Прокопович — продовольчих справ ; Авксентьев — хліборобства ; І воздьов — праці (ці міністри мали репрезентувати революційну демократію і соціялістичні партії); Терещенко — заграничних справ, Коновалов - торговлі та промислу; Бернацький — фінансів; Салавкін — просвіти ; Карташов — віросповідних справ; К і шкін — публичної опіки; Смірнов — державний контроль; ліверовський — шляхів; tенерал Верховський — війни ; адмірал Вердеревський — фльоти. Третяков — голова господарської ради при Временнiм Правительстві. 9. Покинувши демонстративно Демократичну Нараду, коли крутійство » соглашателів“ перейшдо всякі межі, соціяль-демократи большевики з великим завзяттям кинудись до роботи в масах, викинувши гасла: „Нехай живе негайний хир ! Земля і хліб народові! Геть коаліцію! Нехай живе влада працюючих !“ Позиції їх (партії большевиків) після Демократичної Наради дуже скріпли. в фортеці революції — цетроградській раді робітничих і салдатських депутатів — більшість пішла за большевиками. Одного з визначних діячів партії - Троцького було обрано головою ради. Рада почала готовитись до рішучої, збройної боротьби з коаліційним Временним Правительством, буржуазією і заtіпнотизованою нею частиною демократії. 1. падолиста (я. ст.) петроградська рада салдатських депутатів скликала (в Скольнiм Інституті) нараду представників петроградського тарнізону, на якій виявилось, що майже ціла петроградська залога стоїть на боці большевиків. Вечером того ж самого дня скликав представників петроградської залоги на окрему нарад у Виконавчий комітет Всеросійської Ради Робітничих і Салдатських Депу- татів. На цій нараді представники залоги рішуче висловились за передачу всієї державної влади в руки рад салдатських і робітничих депутатів. Це була перевірка сил. Чуючи міцний грунт під ногами, партія соціяль- - демократів большевиків почала робити останні приготовлення до збройного ви+ ступу. З. листопада (н. ст.) було вже зорtанізовано военно-революційний комітет, який розіслав військових частинам наказ не виконувати жадних роспоряджень військових властей, не потверджених Военно-Революційним Комітетом. Временне Правительство не знало, на яку ступити, не маючи на своїм боці потрібної кіль- кости вірного йому війська. Викликане ним з по-за ІПетрограду військо було спинене на дорозі Военно-революційним Комітетом. Керенський шукав підтримки з утвореній ним „Раді Республики“, наказав запровадити слідство проти Военно- Революційного кохітета, надумувався заарештувати лідера 2-" " партії боль- шевиків Леніна-Ульянова. А большевики тихчасом провадили “, оботу далі. Вiйсько було вже цілком на їх стороні і в їхніх руках. Робітництво також:. Ізоляція Временного Правительства доводилась до кінця. Робились останні за- ходи до його заарештування. 10. в склад делеtадії центральної Ради входили : Красковський, м. Ткаченко (укр. соц.-дем.) і П. Христюк (укр. соц.-рев.). Про пере -
