Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/197

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


. - 197 — . сутички всередками оо. На 17. грудня (1г. ст.) болыевицький комісар Ликов послав до Головно- командуючого Кри тенка тетраму слідуючого змісту : „Друтиій твардейський коріус е в моїм роспорядженню. Роззброю Українців, але салдати відмовляються, з огіяду на те, що в кожнім полку е до 1000 Українців. ІІробував роззброїти два ешелони гайдамаків, але це не вдалося, з огляду на їх непохитність. Один епиелон Волинців (большевиків) роззброїли і розформували козаки. Инші ешелони відмовитися визволiти товаришів. І[[об руншити проти Українців, необхідно ви- ділити всіх українців і відіслати їх на фронт ; зрештою, можна рушити на Київ. Другого виходу нема. Ликов.“ Другий вардейський корпус, про який тут йде мова, дійсно вирушив на . Київ проти Центральної Ради, але на ст. Жмеринка був обеззброєний україн- ським військом. На станції Орша болышевики захопили в полон один український полк. На залізниці Сівськ — Бахмач іночав ходити московський панцирний потяг. Майже по всіх великих містах України (в першу чергу в Катеринославі, Одесі, Херсоні, Миколаєві), де стояли моськовські залоги та було багацько мос- ковського та зросійщеного українського робітництва, відбулись спроби больше- виків захопити владу в свої руки. Особливо численні сутички відбулись на Поділлю та на Волині, де було розташоване московське військо. Осередками большевицького руху на Волині були Старокостянтинів, Рівне, ПІШепетівка, Луцьк. На Поділлю такими осеред- ками були Жмеринка, Проскуров, Волочиськ, Гнівань, Браїлів; по всіх цих містах відбувались (в другій половині грудня н. ст.) кріваві сутички між українськими і московськими большевицькими частинами. Українці обеззброювали московське військо й отправляли його ешелонами на Московщину. На Київщині так само відбувалось в двадцятих числах грудня (н. ст.) обеззброювання московського большевицького війська. Біла Церква, Бердичів, Козятин, Коростень — місця серйозних сутичок українського війська з мос- ковським. Як бачимо, росташування московських залог на Україні і московського війська на українському фронті завдало Українській Центральній Раді при початку війни з Радою Нар. Ком. дуже багацько клопоту і в великій мірі прислу. жилось до перемоги московського большевицького війська над військом УНР. 19. Справу утворення єдиного українського фронту було обговорено на засіданню Генерального Секретаріату 6. грудня (я. ст.) 1917. р. Секретаріат ухва- лив таку постанову : „Події, які відбулися в квартирі головнокомандуючого, нарушили опера- тивний звязок фронтів, що грозить небезпекою українській території, з огляду на всякі можливости до підписання умов миру включно. Переговори в справі перемирря, які почалися, вимагають обєднання і ко- ординування цієї справи на цiлiм українськім фронті та його суцільности для збереження умов перемирря обома воюючими сторонами. При збереженню цього можна дійсно захистити всю територію Української Народньої Республики. Тому Тенеральний Секретаріат проголошує південно-західний і румунський фронти за єдиний український фронт, входячи що-до румунського фронту в по- розуміння з румунським правительством і автономною Молдавією, і ставить цеії єдиний фронт у всім обемі його роботи і завдань під свій провід, про що пові- домляє квартиру верховного головнокомандуючого для координування роботи українського фронту зиншими фронтами Російської Республики. ... . Полишаючи на разі розділ українського фронту на дві частини, як це було досі, Іенеральний Секретаріат приступає одночасно до розроблення форм тісні- щого контакту між штабами південно-західнього і румунського фронтів. В звязку з цим Генеральний Секретаріат уважае необхідним істнування окремих комісарів при тих штабах з представників військових організацій, рад і комісарів. Рівночасно, виповняючи давніщі бажання українського народу всіма своїми силами зихищати свій фронт, Генеральний Секретаріат повідомляє: всі українські