Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/33

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


. — 33 — В 9.Тюційного пролетаріягу, селянства та війська ; ру існувати господарські та фі- нансові основи держави, викликаючи анархію — цей наслідок незадоволення со- ццiяльно-економічних потреб мас, — готуючи тим всім трунт для контр-революції. . 6. Сучасна російсьска революція, тяги учи за собою печуваний в історії всіх дотеперішніх революцій переворот в соціяльно-еков - нічних відносинах, викликуючи широкий відгоміну величезних робітничBX масах західньої Евроин, збуджуючи в них нахин до скинення пут капіталізму, до соціальної революції, а рівночасно і спинення імперіялістич- .. ної війни, що може повести за собою повстання пролетаріату в західній Європі, . - стас прольоtом і початком всесвітньої соціяльної ре- волю Ірії. Тому четвертий з'їзд Української Соц.-Дем. Робітничої Партії проголошує : : 1. ІІҢо як у цілій державі, так і в окремих її краях, мусить бути негайно утворена однородна революційна демократична влада, влада зорганізова- ного пролетаріяту, селянства і війська.*) 2. По ця влада мусить в основу своєї діяльности покласти : а) активну політику до сітинення імперіялістичної війни, підтримуючи нахи. пролетаріату і цілої революційної демократії, як в Росії, так і в осередніх вою- ючих державах, до демократичного миру без анексій і контрибуцій, на основі само означення націй, роблячи найенергійніще давління на всі правительства дер- кав, втягнених у війну, і дбаючи про забезпечення права заінтересованих націй та про участь їх у міжнародній мировій конференції ; б) передачу всієї поміщицької, державної, кабінетської, удільної, церков- . . ної і манастирської землі в розпорядження і завідування земельних комітетів, зреорlанізованих в революційно-демократично-однороднім напрямі ; в) рішучу контролю державної і краєвої власти — при найближчій участи зорtанізованого пролетаріату — над продукцією і поділом продуктів фабрично. заводської промисловости ; г) фінансову політику в напрямі максімального оподаткування великого капіталу і майна, конфіскацію військових прибутків і, навіть, часткову конфіскату капіталів; д) перетворення російської держави в федеративну російську республику ; е) широку децентралізацію і демократизацію влади в державі утворенням перш за все краево-паціональних автономних органів революційної влади з широ- кою компетенцією у всіх галузях краевого життя, втім числі — поширення тери - . . торіяльної (на всю Україну) і предметної компетенції Генерального секретаріату Української Центральної Ради, який, являючись найвищою краевок в.задою на Україні, мае опиратися на зорганізованій революційній демократії України і тво- рити її волю.“ (6). Цілком натурально, що в світлі такої оцінки моменту мусілін зростати вимоги трудових мас до Української Центральної Ради, му- сіло родитись критичне відношення до її діяльности, а поскільки Цен- тральна Рада, віддаючи всі сили на національно-політичну боротьбу, легковажила, скажемо так, момент соціальнийї та економичний, народ- жувалось где-яке незадоволеншЯ 11 політикою. Те, що Центральна Рада і ІГенеральний Секретаріяг мали, по угоді з Временпим Правительством, лише рікцію влади, що вони були підрізані тою угодою, мало обходило революційні маси. У від- повідь на Інструкцію, на заяви, що Генеральний Секретаріат ворожим .

  • ) Українська Партія Соціялістів-Революціонерів ще в червні місяці, на

другому партійному з'їзді, (3.— 6. червня ст. ст.) висловилась рішуче проти коа- ліції. Тоді ж партія вже домагалась і негайного оголошення перемирря і початку хирних переговорів. Христюк. Історія революції, ІІ.