Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/36

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

і селянства в центральніії Pagці, II/0 Все [[" орік: Тува. Пісь на бурн: 1:13 революцію, одiйшли б в бік, а їх місця зайня. І б ійсн? рев).10 ціні. активні елементи. Рештки буржуазних та прібнобурку зних 'рун. Як от українські соц.- фех. то що, напевно сами гній ІІІІІІ б (сті 40 1 згі своїми російськими колеr'ами — кацетами) зі ск.11, 1[ентральної TP:1,11! Центральна Рада, таким чином, цілком неетвори.1ась би і по своему складу і по своїй діяльності в революційну фортецю, в 10.10Bний таб, великої робітниче-селянсько-сандатської армії. Одначе дальші події загально-російського значii IЯ Itору III. Л нормальний розвиток цього вже роспочатого процесу на Україні. На Московщині, в Петрограді, стався робітниче-се. Янський переворот. який захопив у свій вир і українську революцію. 1СЬ Розділ ІІ. На дорозі до робітниче-селянської державности. 5. Робітниче-селянська революція на Московщині і відгуки її на Україні. Петроградська Демократична Нарача, що відбулась в кінці вересня н. ст., була останньою спробою налагодити і зміцнити ко- ліцію буржуазії і демократії в революції. Власне про революцій» тут вже було мало мови. Ишла річ про спинення революції й утримання її в рямцях так званої буржуазної революції. Помір- кована демократія ставила на Нараді виразну ставку саме на бур- жуазію, а не на демократію. Красномовний виразпиК її, соц.-Дем. Церетелі, тверҳо був переконаний, що без буржуазії не врятувати Росії, що демократія не в стані впорядкувати економично-господарчого життя краю і через те, так як і на московський державній Нараді, докладав всіх сил і на Демократичній нараді до того, щоб обеднати в одну спілку дві сили, які до такого обеднання в той момент ніяк не надавались. Отже малаа далі задержатись коаліція, а з нею війна і поглиблення контр-революційного процесу, що вже й так йшов швид- ким темпом. Помірковані елементи, демократії цього не боялись. Вони не вірили в сили демократії; вони не збірались руйнуватий грунтовно істпуючих суспільно-економичних капіталістичних відносини; вони не вірили навіть в переведення окремих серйозних економичних реформ, навпаки, були твердо переконані в тому, що, чим далі будуть йти соціально-економичні експерименти“, тим IIвидче, повновладніше і жор- стокіще запанує старий наi — буржуазія, і на цій підставі про- голошували льозунг'и „реальної політики": співробітництва, вгоди, а не боротьби з буржуазією. Коротко кажучи, вони відмовлялись від Овер.. тої рішучої революційної клясової боротьби пролетаріату і бідніllого селянства проти буржуазії, бо ночасти не вірили в перемогу трудящих мас паҳ буржуазією, а ночасти — і це головним чином — боялись цієї перемоги. Щоб вчорашній раб — безправний, темний, забитий, ВИ- зискування робітник і селянні — став сьогодая можновладцем — це не вміщалось в уяві поміркованої частини демократії.