Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

—- 39 — Заходи Керенського, що в боротьбі з робітниче-селянською ре- волюціею обеднався був навіть зі своїми вчорайшими ворогами — кор- ніловцями, не увінчались успіхом. На Московіцині влада перейшла до рук рад робітничих, салдатських і селянських депутатів, провід над якими взяла на себе російська соц.-дем. партія большевиків. Російську Республику було проголошено Російською Соціалістич- ою Федеративною Совітською Республикою. На місце Временного равительства стала Рада Народніх Комісарів в Леніним --. Улья- двим на чолі. Нове совітське правительство Росії декретувало пе- редачу землі селянству та ИН III корінні соціально-економичні реформи і негайно приступило до справи заключення миру. в той час, як підготовлялись, а потім і відбувались в Петро- граді описані вище події, в Київі відбувався саме Третій Всеукраїн- •ький Військовий з'їзд (20. — 29, жовтня ст. ст. = 2 — 12. листопада н. ст.), один з самих численних і важних українських з'їздів. *) Роспочав свою працю З'їзд в той час, коли в Ilетрограді ще тільки підготовлявся виступ проти Временного Правительства і в Київі було ще все, як звичайно. Ніяких відомостей про події, що вже назрівали, не було. Та Тим інтересніцими являються ці перші дні засідань з'їзду для характеристикІІ тодішніх настроїв української революційної демократії. Виголошені тоді на З'їзді промови вказують, як далеко зайшло загострення відносин між Временним російським Правительством і українською демократією. Відносини ті вже мусіли кінчитись якимсь новим конфліктом між Центральною владою і Гене- ральним Секретаріатом. Трудно тегер з певністю сказати, в яку саме форму виллявся б той конфлікт і які наслідки мав би він для укра- їнської революції, коли б робітниче-селянській революція на Москов- пциві не знищила самого временного lіравительства. Одначе немає ніякого сумніву, що в український національно-політичній революції цей новий конфлікт тільки скрінші в би волю української демократії до цілковитого національно-державного визволен ІІЯ. Гасла скликання Українських установчих зборів і утворення Української Народньої Республики вже були черговим II. Голова Центральної Ради М. Грушев- ський, вітаючи З'їзд від імени Пентральної Ради, виразпо вкавав на ближчі завдання української національно-політичцої боротьби. Він Висловив тверду повність, що боротьба українського трудового люду

  • ) На з'їзд прибуло біля трьох тисяч делеtатів від фронту, тилу і фльоти. З'їзд

Іноділився (не зважаючи на протести самостійників“, яких на з'їзді була жменя) на фракції — укр. соц.-рев. (по обхоІІлковала біля */3 з'їзду), укр. с.-д., укр. самостійників-соц. і непартійних. ІПочесним головок з'їзду було обрано. Голову ІҢентральної Ради - М. С. Грушевського, в склад президії входили: Төбединець (y. с.-р.), Illay.x (у. с.-р.), Блонський (у. с.-р.), Скнарь (у. с.-д.), Макаренко (само- стійник-соц.), Лорченко (неи.) і Андрущенко (с.-ф.). На з'їзді були (як гості) представники румунських, бельгійських і фран- цузьких військових частин. Де-які з них виступали з привітальними промовами.