Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


— 4 — Генеральні Секретарі мають на увазі заявити Временноху 11 авительству, що Генеральний Секретаріат буде й надалі стояти твердо і непохитно на тій II.Iятформі, яку зазначено в його декларації, і ні на крок не відступиться від неї. Генеральні секретарі мають заявити недвозначно, що вони не є чиновники Вре- менного Правительства, що Генеральний Секретаріат утворений не них, а тому він є органом української демократії. Через те саме Генеральний Секретаріат ніяким способом не відповідає за свої вчинки перех Временния Правительствох, по Генеральний Секретаріат відповідальний тільки перед тією силою, яка вису- нула його на кои життя. Далі tенеральні секретарі мають заявити, що повна, нічим необмежена воля даного народу може виявитися тільки на власних Уста- новчих зборах. І коли це е суверенність, то ми вітаємо її. Генеральний Секре- таріат буде обстоювати, щоб вся влаја на Україні перейшла до його рук. Зараз ми маємо частину влади (Голос: ніякої влади не маємо!) Вибачайте, та влада, яка кимсь десь дається, не є влада. Коли революційна українська де- мократія підлягає енералному Секретаріатові, то останній має владу. Тим часо- вий уряд тепер розгубився, бо він не чує під собою опори. Він не вірить, що може бути инший уряд, який почуватиме під собою грунт. А я можу сміливо сказатии тут, що Генеральний Секретаріат має цей трунт. (Оплески.) і про це заявимо Тимчасовому Урядові. Ми — молодий народ, наша енергія далеко ще не вичерпана. Не їх тур- буватися за наш край, бо ми відповідатимемо перед Україною, а не вони. Через це саме ми не маємо навіть права передавати їх хоч би частину власти тут (Оплески). Ми ніколи не ховатися і не будемо ховатись зі своїми домаганняхих. І коли наші домагання перекручують там в Петрограді, то ми знаємо всі таємні думки і цілі, з якими це робиться. Ми розуміємо політику російської буржуазії, яка боїться, що Україну, цей добрий шматок. буге вирвано незабаром з її пазурів. Відмітимо ми й те, що досі військова влада з нами не була в контакті. Отже ми скажемо, що не можемо допустити, щоб найбільша сила, яка допомагає вводити порядок, в цей грізний час не підІягала нам. Це говориться не для того, щоб захопити всю військову владу в свої руки, а для того, що, повторюю, без цієї сили не можливо завести норядку на місцях ... Ось з чим tенеральні секретарі мають поїхати до Петрограду. Повторюю, що в справі слідства Тенеральний Секретаріат не поїде (Голоси : зовсім не треба їхати !). „Не треба“ – велике слово, але воно має бути сказане Центральною Радою, якій цілком підлягає енеральний Секретаріат ... Наприкінці мушу зазначити, що скоро буде затверджено федерацію вільних республик. Временному Правительству не вдасться зберегти централі- стичної Росії! Наведені уривки з промов говорять сами за себе. Українська революційна демократія готувалася на Військовому з'їзді ҳо останноьго бою з російською буржуазією за національно-політичне визволення українського народу. І саме в цей час, 25, жовтня ст. ст. (7. листо- пада н. ст.) надійшли до Київа відомості про події на Московщині. І в Київі почалися вакпі події. Реакційний штаб київської вій- ськової округи захотів зробити Україну базою для оборони Времен- ного Піравительства від большевиків, а, разом з тим, і від Української ІЦентральної Ради. На вулицях Київа почалися бої. З'їзд примушений був припинити на кілька днів свою роботу і сформуватись в полк. На подіях цих днів в Київі варто спинитись докладніще. 7. листопада н. ст. вночі відбулося закрите засідання Комітету Української Центральної Ради з участю представників київських