—
46
-
большевиків *); до робітничо-селянської революції в Петрограді і про-
явів її, під проводом російських соц.-хем. большевиків, на Україні.
Нарешті, треба було вирішити основне питання, як бути з владою на
Україні в звязку з упадком Временного Правительства.
Промовці однодушно підкреслювали, що українській революційній
демократії не по дорозі в козачим з'їздом і козачими військами; ви-
словлювали співчуття московському робітництву та салдатам, що ски-
нули Временне Правительство і захопили владу в свої руки. Та в той
же самий час всі промовці підкреслювали, що на Україні немав по-
треби в перевороті, що на Україні влада, як належала раніше, так по-
винна належати й далі Центральній Раді — верховному революцій-
ному органові українського трудового народу — селянства, робітництва
„та вояків.
Осудивши контр- революційну діяльність Штабу Київської Військо-
вої Округи (на чолі з соц.-дем. меныІІ. Кіріенком) і запропонувавши
козакам (в першу чергу дончакам) і Чехо-Словакам негайно покинути
Київ, З'їзд постановив домагатись, щоб всю владу — цівільну і ві
на території України взяла в свої руки Українська Центральна Рада.
Для боротьби з анархією, — говорилося в постанові з'їзду, —
яка загрожує Україні, Третій Всеукраїнський Військовий з'їзд вимагає
від Центральної Ради та Генерального Секретаріату, щоб вони, опіраю-
чись на революційне українське військо, взяли всю повноту влади на
всій території України в свої руки.“
Це домагання З'їзду відповідало в той час бажанням не тільки
української, але навіть і не української демократії. Перед можливими
анархичними заколотами і контр-революційними виступами значіння Цен-
тральної Ради, як краевої влади, піднеслося в той час дуже високо
в очах всієї революційної демократії України. Бундівець Рафее, в ox-
ній з своїх промов в той час, аналізуючи становище на Україні, сказав
між иншим, що у нас, слава богу, е Центральна Рада“. Проти
поширення влади Центральної Ради на всю територію України і поглиб-
лення її компетенції „до всієї повноти“ тоді майже ніхто не протесту-
вав. Ходило тільки про те, що то за влада мала бути, як вона
повинна була но ставитись до тої рішучої боротьби між трудящими і бур-
жуазією, яка роспочалась на Московщині. Ріжні групи демократії
давали на це питання ріжні відповіді. Яку ж відповідь дав Військо-
вий з'їзд ?
- ) Досягти порозуміння з козаками було дуже трудно. Іхні старшини,
з якими довелось вести переговори представникам Центральної Ради, заявляли. що козацтво призвано блюсти інтересів Росії" і буде активно боротись проти всіх ворогів Росії — в тому числі і в першу чергу проти большевиків. До цієї боротьби вони заохочували і Центральну Раду, даючи зрозуміти, що в противному разі візьмуть всю справу в свої руки, не рахуючись з центральною Радою. Тільки гострий закид з боку представників Центральної Ра;{ІІ, ІІҢо це буде втручання у внутрішні справи України, посягання па автономні права її, а також заява, що таке поступування козаків йде всупереч заявам їхніх делєtатів на 3'їзді Народів у Київі і потягне за собою межиусобну війну, врешті притушили войовничий запах козаків, і вони погодились на виїзд з Київа і невтручання в події на Україні.
