— 46 - большевиків *); до робітничо-селянської революції в Петрограді і про- явів її, під проводом російських соц.-хем. большевиків, на Україні. Нарешті, треба було вирішити основне питання, як бути з владою на Україні в звязку з упадком Временного Правительства. Промовці однодушно підкреслювали, що українській революційній демократії не по дорозі в козачим з'їздом і козачими військами; ви- словлювали співчуття московському робітництву та салдатам, що ски- нули Временне Правительство і захопили владу в свої руки. Та в той же самий час всі промовці підкреслювали, що на Україні немав по- треби в перевороті, що на Україні влада, як належала раніше, так по- винна належати й далі Центральній Раді — верховному революцій- ному органові українського трудового народу — селянства, робітництва „та вояків. Осудивши контр- революційну діяльність Штабу Київської Військо- вої Округи (на чолі з соц.-дем. меныІІ. Кіріенком) і запропонувавши козакам (в першу чергу дончакам) і Чехо-Словакам негайно покинути Київ, З'їзд постановив домагатись, щоб всю владу — цівільну і ві на території України взяла в свої руки Українська Центральна Рада. Для боротьби з анархією, — говорилося в постанові з'їзду, — яка загрожує Україні, Третій Всеукраїнський Військовий з'їзд вимагає від Центральної Ради та Генерального Секретаріату, щоб вони, опіраю- чись на революційне українське військо, взяли всю повноту влади на всій території України в свої руки.“ Це домагання З'їзду відповідало в той час бажанням не тільки української, але навіть і не української демократії. Перед можливими анархичними заколотами і контр-революційними виступами значіння Цен- тральної Ради, як краевої влади, піднеслося в той час дуже високо в очах всієї революційної демократії України. Бундівець Рафее, в ox- ній з своїх промов в той час, аналізуючи становище на Україні, сказав між иншим, що у нас, слава богу, е Центральна Рада“. Проти поширення влади Центральної Ради на всю територію України і поглиб- лення її компетенції „до всієї повноти“ тоді майже ніхто не протесту- вав. Ходило тільки про те, що то за влада мала бути, як вона повинна була но ставитись до тої рішучої боротьби між трудящими і бур- жуазією, яка роспочалась на Московщині. Ріжні групи демократії давали на це питання ріжні відповіді. Яку ж відповідь дав Військо- вий з'їзд ?
- ) Досягти порозуміння з козаками було дуже трудно. Іхні старшини,
з якими довелось вести переговори представникам Центральної Ради, заявляли. що козацтво призвано блюсти інтересів Росії" і буде активно боротись проти всіх ворогів Росії — в тому числі і в першу чергу проти большевиків. До цієї боротьби вони заохочували і Центральну Раду, даючи зрозуміти, що в противному разі візьмуть всю справу в свої руки, не рахуючись з центральною Радою. Тільки гострий закид з боку представників Центральної Ра;{ІІ, ІІҢо це буде втручання у внутрішні справи України, посягання па автономні права її, а також заява, що таке поступування козаків йде всупереч заявам їхніх делєtатів на 3'їзді Народів у Київі і потягне за собою межиусобну війну, врешті притушили войовничий запах козаків, і вони погодились на виїзд з Київа і невтручання в події на Україні.
