Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/48

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

— 48 — цо-між українськими соціялістичними партіями не було зовсім такої. яка в той час могла б викинути гасло соціалістичної революції, як викинула його російська соц.-дем. партія большевиків. Так, не було. Були зародки її. Та хіба це значило, що вся українська революційна демократія повинна була віддатись під опіку хоча б і більш розвиненої соціяльно і соціалістично московської демократії ? Та й хто міг би поручитись, до чого ця опіка могла б довести ? Хіба українська де- мократія не відчувала ворожого відношення до себе в боку сам их лівих елементів московської демократії? Хіба ідея національного визволення українського народу не була чужою, незрозумілою і навіть ворожок) для московської інтернаціональної демократії, настільки „інтернаціо- нальної“, що в усіх ледве не ста націй Росії вона в щоденному, буден- пому, практичному життю визнавала тільки одну — московську ?! Ми визнаємо рацію за вами, за тим, що ви зробили в себе, але у нас справа стоїть трохи інакше. Можливо, що й ми в себе дійдемо швидко до того, що робите ви, але зараз, раптово, перестроїти наші ряди, змінити вироблені в процесі нашої революції методи і форми боротьби ми не можемо, не бачимо рації і потреби. Така була від- повідь Третього Всеукраїнського військового з'їзду, а разом з ним і всієї української революційної демократії, дарма що Центральна Рада висловилась проти“ петроградського повстання. Українська демократія хотіла і далі самостійно провадити рево- люційну боротьбу на Україні, рішуче одкидаючи все те, що хоч чим- небудь нагадувало стару національну неволю. Повалення буржуазного временного Правительства розвязувало руки : переходовий момент, часове безвластя в Росії Штовхало до даль- шої акції в напрямку закінчення і зафіксовання національно-державного визволення українського народу. З'їзд і пішов цим піляхом. „Виходячи з принціну повного, нічим необмеженого самовизначені ній“, З'їзд постановив „вимагати від свого найви ІІІ огорск () лю- іційного органу - 11ентральної Ради, — негайного ог(о).To till "ння української демократичної республики в етнографічних межах України.“ Майбутній соціально-політичний лад в Українській Народній Рес- публиці, а також питання про федеративне обеднання зишии ми рес- публиками Росії, мали вирішити суверенні Українські Установчі збори (12). На чергу ж дня правительству майбутньої Української Наро, - ньої Республики З'їзд поставив дві справи : скріплення української народньої державности (для чого, між ившим, домагався негайної і ціл- ковитої українізації армії і чорноморської фльоти) (13) і негайного заключення миру. в справі миру З'їзд, зазначивши в мотивовочній частині своєї останови, що всесвітню війну росiпочали і тепер затягують јМІІерія- лісти з метою захватів на користь буржуазних кол“, що „кожен день війни наближае трудящий люд усіх націй до цілко- витого знищення його кивих економичних та культурних сил, що „продовження війни викликає в країні голод та анархію і касує всі здобутки революції,“ —