—
60
—
-"
що бажаної зміни її політики, а, в разі потреби, також і її складу,
можна буде досягти шляхом внутрішнього натиску лівіцих елементів
української революційної демократії.*) з цих причин аrітація проти
Центральної Ради тільки шкодила, а не допомогала розвиткові критич-
ного відношення до політики Центральної Ради в рядах самої україн-
ської демократії.
Як оцінювався тоді революційний момент і з'окрема політика
1Ңентральної Ради Українською революційною демократією, видно, між
пишим, з постанов третьої сесії Всеукраїнської Ради Селянських Де-
путатів і третього з'їзду Української Партії Соціялістів-Революціонерів,
Iщо відбулись незабаром після видання III Універсалу, в самий розгар
ariтацiї московських большевиків проти Української Центральної Ради.
- Третя сесія Всеукраїнської Ради Селянських депутатів, що
РЯглась кілька день (18.— 23. листопада ст. ст.), пройшла в піднесе-
ному, тривожно-нервовому настрої (15). Російські большевики в той
час вели вже одверто ворожу аrітацію проти Центральної Ради, на-
Хиляючі військо і робітництво до розгону Центральної Ради. Особливу
an'ітацію було ведено у військах київської валоги. Це останне при-
мушувало Раду Селянських депутатів кілька разів переривати свої за-
сідання і росходитись по казармах для контр-аriтацiї, для вияснення
салдатам дійсного стану річей і вдержання їх від виступу проти Цен-
тральної Ради.
Докладчиками по політичному моменту виступили на третій сесії
--- I'өнеральний Секретарь праці М. Порш, Товариш Голови Селянської
Спілки м. Стасюк, член Центрального комітету Селянської с
Д. Ісаевич, Голова Генерального Секретаріату .В. Винниченко, Гене-
ральний Секретарь освіти І. Стешенко, Генеральний Секретарь земель-
них (і продовольчих ?) справ Мартос (останні виясняли головним
чином працю своїх секрaтaрств).
Саиняючись на ariтацiї московських большевиків за знищення
Центральної Ради і передачу всієї влади на Україні до рук рад ро-
бітничих та салдатських депутатів, всі докладчики і численні промовці
одностайно зазначали, що передача влади ,,советам“ являється, з точки
погляду інтересів розвитку революції на Україні, небажаною і не-
допустимою. Головним аргументом виставлявся той факт, що на Україні
велику більшість трудового народу складає селянство, ав моськовських
большевицьких „советах“ головну ролю відограють салати та робітники,
які на Україні в своїй більшости являються „чужинцями і ворогами
українського національного відродження. На принциповій в соціальній
програмі ріжниці між російськими соціяль-демократами большевиками
і українською революційною демократією з промовців мало хто спинявся.
- ) Цей натиск міг статись і досягти своєї ціли при одній умові: при
певности української соціялістично-революційної демократії в сталому закріпленню національних здобутків української революції. Закріплення цих здобутків яви- лось би нічим инішим, як кінцем національно-політичної революції і разом з тих кінцем співробітництва української соціалістично-революційної демократії з дрібно- буржуазними національними елементами.
