Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/60

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


— 60 — -" що бажаної зміни її політики, а, в разі потреби, також і її складу, можна буде досягти шляхом внутрішнього натиску лівіцих елементів української революційної демократії.*) з цих причин аrітація проти Центральної Ради тільки шкодила, а не допомогала розвиткові критич- ного відношення до політики Центральної Ради в рядах самої україн- ської демократії. Як оцінювався тоді революційний момент і з'окрема політика 1Ңентральної Ради Українською революційною демократією, видно, між пишим, з постанов третьої сесії Всеукраїнської Ради Селянських Де- путатів і третього з'їзду Української Партії Соціялістів-Революціонерів, Iщо відбулись незабаром після видання III Універсалу, в самий розгар ariтацiї московських большевиків проти Української Центральної Ради. - Третя сесія Всеукраїнської Ради Селянських депутатів, що РЯглась кілька день (18.— 23. листопада ст. ст.), пройшла в піднесе- ному, тривожно-нервовому настрої (15). Російські большевики в той час вели вже одверто ворожу аrітацію проти Центральної Ради, на- Хиляючі військо і робітництво до розгону Центральної Ради. Особливу an'ітацію було ведено у військах київської валоги. Це останне при- мушувало Раду Селянських депутатів кілька разів переривати свої за- сідання і росходитись по казармах для контр-аriтацiї, для вияснення салдатам дійсного стану річей і вдержання їх від виступу проти Цен- тральної Ради. Докладчиками по політичному моменту виступили на третій сесії --- I'өнеральний Секретарь праці М. Порш, Товариш Голови Селянської Спілки м. Стасюк, член Центрального комітету Селянської с Д. Ісаевич, Голова Генерального Секретаріату .В. Винниченко, Гене- ральний Секретарь освіти І. Стешенко, Генеральний Секретарь земель- них (і продовольчих ?) справ Мартос (останні виясняли головним чином працю своїх секрaтaрств). Саиняючись на ariтацiї московських большевиків за знищення Центральної Ради і передачу всієї влади на Україні до рук рад ро- бітничих та салдатських депутатів, всі докладчики і численні промовці одностайно зазначали, що передача влади ,,советам“ являється, з точки погляду інтересів розвитку революції на Україні, небажаною і не- допустимою. Головним аргументом виставлявся той факт, що на Україні велику більшість трудового народу складає селянство, ав моськовських большевицьких „советах“ головну ролю відограють салати та робітники, які на Україні в своїй більшости являються „чужинцями і ворогами українського національного відродження. На принциповій в соціальній програмі ріжниці між російськими соціяль-демократами большевиками і українською революційною демократією з промовців мало хто спинявся.

  • ) Цей натиск міг статись і досягти своєї ціли при одній умові: при

певности української соціялістично-революційної демократії в сталому закріпленню національних здобутків української революції. Закріплення цих здобутків яви- лось би нічим инішим, як кінцем національно-політичної революції і разом з тих кінцем співробітництва української соціалістично-революційної демократії з дрібно- буржуазними національними елементами.